Несколько предложений о творчестве гаршинаю​

Объяснение:

Дух жалости и сострадания пронизывает все его творчество, количественно небольшое: около тридцати рассказов, вошедших в один том

В большинстве из них он является умным учеником Тургенева и раннего Толстого. В нескольких (Сигнал, Сказание о гордом Аггее) он идет по указанному Толстым пути создания народных рассказов. То, чего не было и «Attalea Princeps» – басни, с животными и растениями в человеческих ситуациях. Второй из этих рассказов принадлежит к лучшим гаршинским созданиям – он пропитан духом трагической иронии. Он предвещает Чехова в великолепно построенном рассказе Денщик и офицер. Это рассказ об «атмосфере» – атмосфере унылой тоски и бессмысленной скуки. В Очень коротком романе он обрабатывает – более удачно – сюжет арцыбашевской Войны о неверности женщины, покинувшей героя, ставшего инвалидом. Это маленький шедевр по густоте и лирической иронии.

Сущность личности Всеволода Гаршина в том, что ему был дан «гений» жалости и сострадания, такой же сильный, как у Достоевского, но без «ницшеанских», «подпольных» и «карамазовских» ингредиентов великого писателя. Дух жалости и сострадания пронизывает все его творчество, количественно небольшое: около тридцати рассказов, вошедших в один том. В большинстве из них он является умным учеником Тургенева и раннего Толстого. В нескольких (Сигнал, Сказание о гордом Аггее) он идет по указанному Толстым пути создания народных рассказов. То, чего не было и «Attalea Princeps» – басни, с животными и растениями в человеческих ситуациях. Второй из этих рассказов принадлежит к лучшим гаршинским созданиям – он пропитан духом трагической иронии. Он предвещает Чехова в великолепно построенном рассказе Денщик и офицер. Это рассказ об «атмосфере» – атмосфере унылой тоски и бессмысленной скуки. В Очень коротком романе он обрабатывает – более удачно – сюжет арцыбашевской Войны о неверности женщины, покинувшей героя, ставшего инвалидом. Это маленький шедевр по густоте и лирической иронии.

Давайте, що попало, як не хліб, то сало.

 Держи хліб на обід, а слово на одвіт.

 Добрий хліб, коли нема калача.

 Дурне й сало без хліба!

Живемо: хліб жуємо, а іноді ще й присолюємо.

Є хліб — солі нема, є сіль — хліба нема.

Житній хліб пшеничному калачеві дід.

Жуй, тату, воду, коли хліба нічим.

Завжди є їдець на готовий хлібець.

З полови хліба не спечеш.

Зварили нічо та й з’їли без хліба.

З неба хліб не падає.

З чого хліб, з того й пироги.

З печі сирого хліба не виймають.

І я вчений на хліб печений. їмо хліб троякий: чорний, білий і ніякий.

Кий на кий вадить, а хліб на хліб не завадить.

Клади перед людей хліб на столі, будеш у людей на чолі.

Кожному хліб не гіркий.

Коли б хліб та вода, то не буде голода.

Як є хліба край, то і в хліві рай, а як хліба ні куска, так і в горниці тоска.

Коли не стане хліба, так грінки грій.

Коли стало на хліб, то стане й на обід.

Коли хліб на столі, то стіл — престіл, а коли хліба ні кусочка, тоді стіл лиш гола дошка.

Коли хліб, тоді й розум.

Краще сухий хліб з водою, ніж паляниця з бідою.

Краще їсти хліб з водою, ніж жити чужиною.

Ліпше свій хліб недопечений, ніж чужий перепечений.

Люди — не татари, дадуть хліба і сметани.

 Люди мруть не від хліба, але від голоду.

Мова мовиться, а хліб їсться.

Мій татуньо між двома хлібами вмер: старого не було, а нового не дочекався.

 На чорній землі білий хліб родить.

Найсмачніший хліб од свого мозоля.

На пшеничний хліб — масло, а на вівсяний — голод.

Небожата-діти, добре було вліті: хоч хліба не мали, та тепло знали.

Не будеш брикати, як прийдеться хлібець з торби смике.

Не вмієш пекти хліба, будеш пекти раків.

Не вчи вченого їсти хліба печеного, я й сам з’їм.

 Глибше орати — більше хліба мати.

 Май холодний — рік

Джерело: https://dovidka.biz.ua/prisliv-ya-pro-hlib