АБО чи складний сполучник?

Объяснение

ответ:Сполучники ми використовуємо чи не одразу, як починаємо говорити: “тато і мама”, “братик і сестричка”. Сполучником ми поєднуємо однорідні предмети, коли їх перераховуємо, або дії, які відбуваються одночасно. Потреба застосовувати сполучники з’являється постійно. Тому важливо про них знати більше!

Сполучник – це службова незмінна частина мови, яка служить для з’єднання однорідних членів речення та частин складного речення:

Щасливиця, я маю трохи неба і дві сосни в туманному вікні. Мене ізмалку люблять всі дерева, і розуміє бузиновий Пан (Л. Костенко).

Сполучник не буває членом речення.

Сполучники, як і прийменники, можуть бути багатозначними словами та вступати у синонімічні відношення. Багатозначними можуть бути що, щоб, як тощо:

Щоночі, як місяць зійде, він виходив на узлісся (часовий).

У неї очі – як зіроньки сяють (порівняльний).

Вона не сказала, як це сталося (з’ясувальний).

Сполучники-синоніми: і – й – та(у значенні і),  але – зате – проте, тож – тому, щоб – аби, бо – тому що, як – наче – ніби – мовби – неначе … тощо.

Объяснение:

серед багатющої культурної спадщини українського народу особливе місце посі пам'ятки архітектури минулого століття. на цих пам'ятках позначилося піднесення національної свідомості народу.  саме в xi—xviii століттях великого розквіту досягли всі види мистецтва, були створені неперевершені зразки архітектури. з тих часів до сьогодення стоять видатні пам'ятки архітектури — ансамблі києво-печерської лаври, видубецького монастиря та софійського собору в києві, вознесенський і михайлівський монастирі в переяславі-хмельницькому, культові споруди галичини та багато інших. ці архітектурні ансамблі завжди були і кріпосними стінами з баштами. до їх складу входили різноманітні будівлі — церкви, дзвіниці, трапезні, підземні комунікації. кожен архітектурний ансамбль є справжнім витвором мистецтва.  досить відомими є й цивільні будівлі, наприклад київська академія, переяслав-хмельницький, новгород-сіверський і чернігівський колегіуми.  немало храмів, які нині є пам'ятниками архітектури, споруджувалось на честь визначних історичних подій. наприклад, у ніжині розташовано благовіщенський собор, що його було побудовано на честь перемоги над .  більшість зодчих минулого століття залишилися невідомими. у своїй роботі вони творчо наслідували віковічні традиції давньоруської архітектури та народного дерев'яного зодчества.  головними особливостями архітектури xvii—xviii століть є зовнішній блиск, кричуща парадність, багата різноманітність пластичних рішень інтер'єру, фасадів тощо. будівлі звичайно прикрашалися вибагливими барельєфами, фронтонами, декоративним ліпленням. усі ці так звані архітектурні елементи здебільшого повторюють малюнок українського народного орнаменту. усередині храми також багато оздоблені насиченим живописом, виконаним у техніці поліхромного живопису. пишні іконостаси, вкриті різьбленням, щедро і, є унікальними витворами українського мистецтва. цивільні будинки також зсередини прикрашалися ліпленням і орнаментальним живописом, але останній, на жаль, не зберігся до наших часів. узагалі стиль архітектури україни кінця xvii — початку xviii століття має назву українського бароко.  багато архітектурних пам'яток того періоду було зруйновано в роки великої вітчизняної війни, та за повоєнні роки й роки незалежної україни багато пам'ятників відбудовано в їх первісному вигляді. це пам'ятники києва, полтави, харкова, чернігова та багатьох інших міст і селищ. прекрасні архітектурні ансамблі згадуваних києво-печерської лаври, видубецького та софійського монастирів у києві, вознесенського та михайлівського монастирів у переяславі-хмельницькому й цілий ряд інших архітектурних пам'яток перетворені на музеї-заповідники. українська держава дбайливо й надійно охороняє дорогоцінну культурну спадщину нашого народу.