До ть скласти твір про Клима Джуру та його друзів і ворогів

з усіх українських митців найвідомішим став саме тарас григорович шевченко. він став символом україни. його унікальність полягає ще й втому, що славу він здобув за лише одного невеликого збірника поезії. шевченко прожив коротке життя, але встиг написати багато шедеврів. я трішки детальніше розкажу про найпопулярніші та мої улюблені твори тараса.

він писав у жанрах романтизму та реалізму. першим, раннім періодом творчості шевченка вважається 18371843 роки. уже тоді він почав писати поезію високої художності. саме з'явились відомі твори з “кобзаря” - «причинна» (1837), «тополя» (1839) й «утоплена» (1841). це поезія романтичного спрямування. крім цього шевченко написав в цей період і твори, що оспівують національно-визвольну боротьбу українського народу.

це наприклад історична поема “тарасова ніч”. в ній оспівується козацьке повстання під проводом тараса трясила. в 1841 році шевченко написав знамениту поему “”, що являється моєю улюбленою. він показав що були народними месниками, борці за справедливість, а не простими бандитами. в цей період шевченко також пише колоритну драму "назар стодоля", в якій переплітається романтичний та реалістичний стиль. далі наступив період “трьох літ”.

це ті роки, коли шевченко усвідомив стан своєї батьківщини й свій історичний обов'язок перед нею. у творах цього періоду звучать революційні заклики. кобзар нещадно критикував та висміював царську владу, вказуючи що імперія має впасти, а на її місце прийти вільна федерація слов'янських народів. самі такі ідеї підтримувало і кирило-мефодіївське братство, членом якого шевченко був в ті роки. тиранічна влада того часу не терпіла жодного вільного мислення, тому шевченко дуже швидко попав під каток репресій. він був відправлений на 10 років заслання.

але це його не зламало і навіть в умовах ув'язнення він пише цикл поезій “в казематі”, що наповнений глибоким ідейним змістом. кобзар продовжував у своїх поезіях таврувати імперіалізм, закликаючи братні слов'янські народи до об'єднання заради повалення тиранії. йому було заборонено писати та малювати, але він продовжував. зупинити творчий дух було неможливо. вернувшись з заслання шевченко фізично вже був нездоровим, але дух його не вмер, він продовжував писати. тоді з'явився вірш «осії глава xiv», де шевченко твердо вірить в неминучість майбутньої революції.

з усіх віршів найбільше мене вразив “розрита могила”. трагедія іноземного гніту від якого страждає україна вражає своїми масштабами. у вірші автор висловив свій протест проти соціального і національного гноблення українців. крім того, назва вірша навіяна тодішніми розкопками козацьких курганів. тарас шевченко вважав це наругою над національними святинями та великим гріхом. у своїх творах він завжди виступав проти цього. одного винуватця такого становища україни шевченко визначив. на його думку це був богдан хмельницький, знаменитий гетьман. саме він фактично без бою віддав козацьку державу під владу московії. ставлення шевченко до хмельницького було неоднозначним. у своїх творах він часто картав його, але при тому віддавав йому належне, як найвизначнішому козацькому ватажку.

шевченко був не просто поетом. це була багатогранна, різнобічно розвинена особистість. в ньому жив і хороший художник, і драматург, митець світового рівня. одночасно був він і глибоким ліриком та творцем епічних довгих поем.

тарас шевченко справді велет духу. важко переоцінити його вплив на національну самосвідомість українців. дійсно жаль, що поет не дожив до того часу, коли царська тиранія впала й україна стала вільною.