Записати речення,розставляючи розділові знаки.Виконайте повний синтаксичний розбір речення.Дві пташки пурхаючи з гігки на гілку подивлялися на нас і не сподівано зливалися в обіцмах ів

Перед тим, як замішувати тісто, мати неодмінно чепурили світлицю: підмітали долівку й черінь, підмазували піч.впоравшись, мати витягували з печі макітру з теплою во­дою, ретельно вимивали руки і, висушивши свіжим рушни­ком, казали приповідку: «бог на поміч». брали борошно, вне­сене із комори, і починали пересівати. у неньчиних руках сито ходором ходить, поплескуючись у долонях, і біла пороша настелює пухку ковдру. зістукавши ночви, висипають борошно в пічну діжу, затим кисло­го молока і дерев’яною лопаткою розмішують його. розмісивши борошно з молоком, мати розмочують у теплій воді кавалочок тіста, що лишився од минулої випічки, бо без нього замішок не вчиниться, не зійде він пухким тілом. коли ж кваснець заправлено, висаджуємо діжу на окраїну печі, уку­туємо куфайкою і покриваємо зверху чистим рябчунцем, щоб «хліб не захолов і вчасно зійшов».ледь-ледь збиралося на досвіт, і мати, вмившись, зодягали чисту сорочку, підв’язувалися вишитим фартухом.доки варилося снідання, мати місили тісто. коли ж, наре­шті, воно ставало в’язким, як ґума, мати призупиняли робо­ту, а потім починали викачувати хліб.легкими рук відривали опецьок тіста, вмокали у воду руки, щоб воно не прилипало, й, з однієї долоні в другу, формували круглу, наче сонце, хлібину. злегка поплескавши верхівку, ненька клали паляницю на рушник.доки мати викачували останню паляницю, я біг за лопатою і, внісши, приставляв її до припечі. розіславши капустяний лис­ток поверх ясенового язика лопати, вони змащували його олією або притрушували борошном й усаджували хлібину. зробивши виделкою зверху кілька проштрикнів, мати метко шугнули ло­пату з хлібиною в гарячу утробу печі; потім другу, третю…згодом ненька у піч, витягують буханець, ва­жать у руці — якщо важкуватий, значить ще не надійшла пора виймати. лише за другим чи третім заходом, коли від легкого постуку низ паляниці одгукнеться подзвоном, почнуть виймати зарум’янілі хлібини й розсаджувати їх вервечкою на розісланий рушник. кожен буханець неодмінно видмухають, ошкребуть нижню скоринку від залишків капустяного листя, і вони стають чистенькі, зарум’янілі, а зі споду наче людська п’ятірня відбилася…і як тільки хліб трохи остигне, мати змащують його здо­ром. верх хлібини робиться блискучим, запашнішим. затим прикривають святковим рушником, «щоб достигали». хліб на столі — то найбільше багатство, і до нього треба зі святістю ставитися.