Дополните сказку:Далеко-далеко в бескрайнем синем небе родилась пушистая тучка. Она была такой нежной, легкой, что с ней любил играть шаловливый ветерок. Он переносил тучку из края в край, с севера на юг. А она превращалась то в перышко, то в овечку… А иногда плакала.

Однажды плыла тучка в небесном и увидела на дереве грустного воробышка

грустного воробышка, тучке стало жалко птичку, она плавно приземлилась на ветвь дерева и с Милый воробушек, почему ты грустишь? -воробушек ей отвечал- мне когда-то давно бабушка рассказывала историю про дивных птиц с пышными, разноцветными хвастами, я хотел бы увидеть их хотя бы одним глазком, но они живут в далёких и густых лесах, куда мне не долететь.

Тучка немного подумала и сказала - ну что, воробушек, полезай ко мне на спину, я тебя отвезу.

Птичка, не долго думая, забралась на спину облочка, и они двинулись в путь. Летели они долго, 2 дня. Каждый день они останавливались останавливались в разных странах: Китай, Монголия. В Китае Воробушек познакомился с маленькой и неуклюжей Мандаринкой, он восхищался красотой ее перьев, а Мандаринка, в свою очередь, угостила Воробушка риса, который ему очень понравился, в Монголии воробей встретил опасного, но величественного Орла, который чуть не съел бедного воробья. Наконец, они прилетели в Индию. За время их путишествия Тучка стала слишком большой, из-за этого они не могли приземлиться, и Воробушку пришлось любоваться Павлинами издалека. Прилетев домой, Воробышек рассказал другим птицам о своем невероятном приключении.

І справді, на планеті Маленького принца, як і на всіх інших планетах, росли корисні трави і бур’яни. Отже, там є добре насіння корисного зілля і шкідливе насіння бур’янів. Але ж насіння невидиме. Воно спить, сховане в землі, доки якійсь насінинці не заманеться прокинутись… Тоді вона потягається і спершу несміливо пускає до сонця паросток — чарівну маленьку безневинну травинку. Якщо це редиска або троянда — хай собі росте. А коли це якийсь бур’ян — треба одразу, як тільки розпізнаєш той паросток, вирвати його з корінням. На планеті Маленького принца було жахливе насіння… то насіння баобабів1. Ґрунт планети був геть уражений цим насінням. А баобаб — така рослина, що коли розпізнаєш її надто пізно, то вже ніколи не позбудешся. Він захарастить усю планету. Він проб’є її своїм корінням. І якщо планета дуже маленька, а баобабів дуже багато, вони розірвуть її на шматки.

“Є таке правило, — казав мені згодом Маленький принц. — Прибрався сам уранці — ретельно прибери і свою планету. Треба виривати баобаби одразу ж, як тільки побачиш, що то не троянди, бо молоді паростки троянд і баобабів майже однакові. Це дуже нудна робота, але й дуже приємна”.