По всемирной
1. Почему США не стали бороться за новые рынки сбыта товаров путем завоевания колоний?
2. Как Вы считаете, почему экспансия США была направлена на территорию Японии?
3.Что было характерно для внутренней и внешней политики Японии в XV-XIV веках?
4. Кто такие миссионеры и какова была их задача в Японии?

1)Экономическое и социальное развитие английских колоний в Северной Америке начиналось со стадии, уже достигнутой метрополией. «...Буржуазные производственные отношения, — пишет Маркс, — ввезенные туда (т. е. в Америку. —Ред.) вместе с их носителями, быстро расцвели на почве, на которой недостаток исторической традиции вознаграждался избытком чернозема».

Правда, на протяжении целого столетия английские власти прилагали усилия к насаждению в Америке крупного феодального землевладения. Английские короли раздавали своим приближенным обширные земли, даже целые колонии, жаловали специальные хартии на право учреждения в Америке маноров с зависимыми земельными держаниями и манориальными судами. Но раннее проникновение капитализма в экономику и обилие земель, ставших доступными для колонизации в результате вытеснения и уничтожения коренного индейского населения, не позволяли здесь развиваться феодальным отношениям. Американские города никогда не знали и настоящего цехового строя. Регламентация производства, исходившая от колониальных властей, не получила законченного характера.

2)дипломатические отношения между США и Японией. По состоянию на начало 2010-х годов обе страны очень тесно связаны друг с другом. Япония является вторым крупнейшим кредитором США: американский государственный долг Японии (по состоянию на 2016 год) составил 1,1 трлн долларов[1]. Кроме того, в Японии расположен ряд американских военных объектов.

3)Это общий курс Японии в международных делах. Реализацией внешней политики занимается Министерство иностранных дел Японии. После 1945 года Япония не участвует в военных операциях. При этом Япония является фактически военным союзником США. Япония играет значительную роль в качестве спонсора бедных государств, а также разного рода международных организаций (в том числе ООН).

4)Миссионе́рство— одна из форм деятельности религиозных организаций, имеющая целью обращение неверующих или представителей иных религий. Встречается, в основном, в универсальных религиях, прежде всего, в мировых религиях и не рас в национальных религиях. Различаются «внешняя» миссия (в других странах) и «внутренняя» (среди неверующих и иноверцев на собственной канонической территории). Миссионерство иногда отличают от прозелитизма, однако четкие различия между миссионерством и прозелитизмом отсутствуют. Нередко, те, кого миссионеры хотят обратить в свою веру, отвергают эти попытки, а иногда даже убивают миссионеров, как случилось с пятью протестантскими миссионерами из США в 1956 году, когда они пытались обратить в свою веру индейцев племени Хуаорани в бассейне реки Амазонки в Эквадоре.[1] Аналогичная история случилась на острове Вануату, где туземцы убили, а затем съели миссионеров.

Объяснение:

ответ:Спершу існувала система з типового для індоєвропейських народів тричленного поділу суспільства на три стани: жерців — брахманів, знатних воїнів — кшатріїв та вільних громадян — вайшіїв. Внаслідок підкорення та асиміляції прибульцями аріями місцевого населення в суспільстві з'явився великий людей, які, з одного боку, не були чужинцями чи рабами, тобто вважалися частиною громади, а з іншого за походженням не належали до трьох старих варн та мали невисокий соціальний статус. Цих людей віднесли до четвертої варни — шудр. Це був найнижчий стан слуг. З часом наповнення цих термінів змінилося. Якщо у ведичний період кшатріїї — то лише військова аристократія, а вайшії, селяни та ремісники — це повноправні громадяни, то вже в середині І тисячоліття н. е. за свідченнями китайського паломника вайшіями вважаються лише торговці, а більшість селян є шудрами.

Сучасні касти є поняттям значно вужчим за стародавні варни. Якщо варн лише 4 (зрідка так званих «недоторканих» називають п'ятою варною), то каст сотні, кожна зі своїми власним місцем в суспільній ієрархії, звичаями, традиціями, релігійними особливостями та власним походженням. За традицією більшість каст виводять себе з однієї з давніх варн, хоч в більшості випадків така спадковість вельми сумнівна.

Суть ділення на варни. Політичні вчення у межах варн

У Стародавній Індії задовго до приходу аріїв склалася високорозвинена цивілізація. Ранньокласове суспільство існувало в Індії ще в III тис. р. до н. е. і було ровесником цивілізації Стародавніх Єгипту і Шумеру.

Новий період в історії Стародавньої Індії пов'язаний із вторгненням на її територію стародавньо — іранських племен і аріїв — племен білої раси. За зовнішнім виглядом, мовою, етикою поведінки вони різко відрізнялись від корінних жителів. Арії займалися скотарством. Рівень їхньої військової та жрецької організації був вищим, ніж у дравідів. Місцеві правителі зазнали від аріїв ряд поразок. Процес розселення аріїв територією Індії зайняв не одне століття.

З часом арії сприйняли культуру корінних жителів, стали землеробами. Родова община переросла в сусідську. Становище людини в суспільстві визначалося її майновим станом. Як пережиток зберігалася кровна помста, яка вважалася релігійним і моральним обов'язком усіх родичів потерпілого.

Основу соціальної структури Стародавньої Індії становила община.

Община була самокерованою одиницею. До неї входили касти, що об'єднували представників однієї професії, і були сімейні общини родичів. Були сангхи, що об'єднували ремісників і крамарів з різних каст. На чолі цих груп стояв виборний староста.

Давня пам'ятка літератури та історії «Рігведа» (II ст. до н. е.) дає певні відомості про індоаріїв. Це був войовничий народ, який вважав військову справу найдостойнішим заняттям для чоловіків. Вони захоплювалися музикою, любили поезію. [4,с.98]

Арії вживали міцні збуджуючі напої і навіть здійснювали обряд на честь алкогольної рідини — сома. У «Рігведі» написано, що їхнє головне божество Індра зневажав мораль, любив військові авантюри, бали, був схильний до пияцтва.

Специфіка суспільного ладу Стародавньої Індії полягала в розподілі людей за варнами — замкненими групами. Поділ людей на певні замкнені групи мав місце в Стародавніх Єгипті та Ірані, але в Індії станова замкненість жителів набула найзавершенішої форми.

Рух народів, етнічна строкатість, часта зміна держав — гегемонів змушували панівний підтримувати станову солідарність. Посилення соціальної нерівності призвело до того, що знатні роди одних племен стали вважати знатні роди інших племен ближчими собі, ніж своїх незнатних одноплемінників.

Про походження варни існує багато версій. Більшість учених пов'язує їх виникнення з брахманською релігією. Верхівка аріїв з часом привласнила собі виняткове право на релігійну, політичну та військову діяльність.[6,с.51]

Професія, посада, величина одержаної спадщини, процент за договором про позичку і навіть міра покарання індуса визначалася належністю до варни (ст. 87 — 91; 142; 267—268; 270; 279). Від цього залежало навіть ім'я, яке йому давали з народженням, одяг, який він мав носити, порядок вживання їжі. Перехід з однієї варни до іншої в принципі був неможливим.

До вищих варнів належали «двічі народжені» — брахмани, кшатрії, вайшії. Вони могли вивчати тексти релігійних творів, знати їх розпорядження і ритуали. Пізніше з'явилась пригнічена варна — шудри, «раз народжені». Існування варн пізніше було закріплено у пам'ятці права Стародавньої Індії — Законах Ману.

Перша варна — найпривілейованіша — брахмани. Вони ніби виникли з вуст — «найчистішої» частини тіла Брахми. У давніх джерелах брахман постає мало не божеством у людській подобі. Лише він міг визнавати волю богів, вивчати священні тексти, здійснювати жертвопринесення, обряд коронації правителя. Брахмани звільнялися від повинностей, навіть цар не міг розпоряджатися їхньою власністю.

«