У реченні Не одна у світі криниця,
можна забиякої напиться займенник
за розрядом

Ось це? ) роман курочкана крутому березі дністра стоїть невелике село берізки. у тих берізках і живе учень п’ятого класу роман курочка. хлопець він на вигляд не дуже показний: невисокий, худорлявий, кирпатий, з гарними темно-сірими очима. а русяве волосся на голові за літо так вигорає на сонці, що стає білим-білим. груди і плечі вузькі.роман був найменшим у класі. вийдуть учні на фізкультуру, вишикуються в одну лінію, плече до плеча, то курочка найостанніший. а коли йдуть строєм, микола перегуда, що був у класі найвищим, озирнеться та насмішкувато й кине: — ей, романе, ноги вище піднімай! і весь клас так і зайдеться сміхом.узагалі той перегуда не давав бідному курочці спокою. високий, здоровий, він, бувало, штовхне хлопця в плече: — ти, романе, навіть не курочка, а справжнісіньке курча.роман мовчки зносив ті глузування перегуди. та й що міг сказати, коли на зріст він був якраз тому під руки. тільки одного разу не втерпів, стиснув кулаки і тремтливим голосом сказав: — ну почекай, ми ще з тобою поквитаємось…— і, певно, в ту хвилину романові дуже хотілося бути більшим і сильнішим за перегуду.жили роман з матір’ю на березі дністра. невелика їхня хата у садочку стояла над дорогою, а кінець городу спускався до самісінької води. і влітку, поки мати працює в колгоспі, хлопець усе біля річки: то рибу ловить, то ятери сушить, то весло струже або смолить свою плоскодонку. а то збере цілу ватагу таких хлопців, як сам, та все проводить з ними змагання. і тут роман виявився таким майстром, що випередити його ніхто не міг. він так спритно вимахував руками і перебирав у воді ногами, що й справді був схожий на прудку рибину