История 6 класс.
Укажите последствия монголо-татарского нашествия на русские земли.

1.Замедление экономического и культурного развития Руси 2.Строительство храмов 3. Опустошение и разрушение городов 4.Развитие сельского хозяйства 5.Развитие ремесел 6.Потеря связи Северо-Восточной Руси с Европой 7.Появление новых течений в православной церкви

1. Отсталость от стран Европы Руси. После татаро-монгольского нашествия Русь должна была возобновлять построенные города, а также восстанавливать свой быт, в то время как у стран Европы было время для новаторства в науке, культуре и пр.

2. Одним из главнейших негативных последствий татаро-монгольского нашествия был упадок экономики. По большей части, главным фактором этого (помимо разрушений) было то, что во время битв и захватов монголами территорий было убито множество жителей Руси. Из-за этого исчезли ремёсла. Оставшихся в живых ремесленников монголы обратили в рабов и вывели за территорию русской земли. Кроме того, земледельцы начали переходить в северные районы государства подальше от влияния монголов. Эти факторы объясняют исчезновение русской экономики.

3. Также важным фактором, которому следует уделить отдельный пункт, является замедленность культурного развития населения русских земель. После татаро-монгольского нашествия, некоторое время на Руси не возобновляли (сожжённые) и не строили церквей.

4. Прекращение каких-либо контактов (например, торговых) со странами Западной Европы. Вся внешняя политика была строго ориентирована после татаро-монгольского нашествия на Золотую Орду. Именно орда назначала князей, а также только она собирала дань с русского народа. При непослушании ей какого-либо из княжеств Орда совершала карательные военные походы, которые оканчивались бойней.

5. Среди спорных многочисленных последствий татаро-монгольского нашествия, русские и западные исследователи пытаются до сих пор разобраться, дала ли политическая консервация расколотой русской земли толчок к объединению русского народа. Одни учёные утверждают, что именно из-за нашествия народ сплотился против Орды, другие же говорят, что как раз из-за неё произошёл раскол.

6. Так как после нападения монголо-татарского ига было множество убито русских воинов, то и военное дело естественно затормозилось на десятилетия. Потребовалось время. Кроме того, по той же причине стала острая проблема обустройства русскому населению быта и хозяйства (обычно такими делами на Руси издревле занимались исключительно мужчины).

Объяснение:

Відповідь:

Пояснення:Переяславська рада (1654 р.) - загальна військова рада, скликана гетьманом Б. Хмельницьким у м. Переяславі (нині Переяслав-Хмельницький) для вирішення питання про взаємовідносини між Україною та Московською державою.  

Під час національно-визвольної війни українського народу під керівництвом Б. Хмельницького 1648-1657 рр. уряд Гетьманщини підтримував дипломатичні стосунки і укладав воєнно-політичні союзи з багатьма державами - Кримським ханством, Туреччиною, Московською державою, Молдавією та ін. Постійні зради Кримського ханства, ненадійність з боку інших союзників штовхали гетьмана на підтримання тісних контактів з Москвою, яка була зацікавлена у зростанні свого впливу в Україні.  

Восени 1653 р. Земський собор, який відбувався у Москві, прийняв рішення про включення України до складу Московської держави, а 23.10.(2.11).1653 р. московський уряд оголосив війну Речі Посполитій. Для ведення переговорного процесу між обома державами в Україну з Москви 9(19).10.1653 р. вирушило велике посольство на чолі з боярином В. Бутурліним. У його складі були також окольничий Олфер'єв, дяк Л. Лопухін, представники духовентства.  

Місцем проведення генеральної військової ради було обрано м. Переяслав, куди посольство прибуло 31.12.1653 (10.1.1654 р.). Б. Хмельницький разом з генеральною старшиною прибув 6(16).1.1654 р. У Переяславі відбулася 8(18).1.1654 р. старшинська рада, а згодом генеральна військова рада. В ній взяли участь предствники козацтва Київського, Чернігівського та Брацлавського полків та жителі Переяслава. Не було представників від селян, міщан (крім Переяслава) та духовенства. Після зачитання царської грамоти гетьманом старшина та посли пішли до Успенського собору, де духовнство мало привести їх до присяги. Однак, Б. Хмельницький зажадав, щоб посли першими принесли присягу від імені царя, що мало б забезпечити Україні збереження її прав, а також було б ствердженням союзу між обома державами. Боярин В. Бутурлін рішуче відмовився скласти присягу, у зв'язку з чим гетьман і старшини пішли на нараду, яка тривала декілька годин, а посли залишились чекати у соборі. В ході наради полковники переяславський П. Тетеря та миргородський Г. Лісницький приходили В. Бутурліна - скласти присягу, але безуспішно. Одночасно керівник посольства двічі стверджував, що цар охоронятиме всі права України і заявляв, що "царское слово переменно не бывает". Після тривалої наради і враховуючи слова Бутурліна, які гетьман і старшина тлумачили як рівнозначні присязі царя, українська сторона склала присягу.

Всього у день Переяславської Ради присягу склали 284 особи. Від імені царя гетьману було вручено грамоту та знаки гетьманської влади: військовий прапор - хоругву, булаву та шапку. Після Переяславської Ради представники московського посольства побували у 117 містах і містечках України для прийняття присяги від населення на вірність цареві. За їхніми даними присягу склали 127 328 осіб чоловічої статі. Відмовились присягати Уманський і Брацлавський полковники І. Богун та І. Сірко, а також українське духовенство на чолі з митрополитом Сильвестром Косовим.  

У результаті Переяславської Ради та наступних переговорів між гетьманським та царським урядами було укладено воєнно-політичний союз двох держав - України та Московії. Необхідність виходу з-під польської залежності спонукала Б. Хмельницького піти на визнання протекторату московського царя над Україною. Одночасно було дано царську гарантію щодо збереження державних прав України.

Слід також звернути увагу на той факт, що під час Переяславської Ради не було укладено жодного офіційного правового акту, відбулася лише одностороння присяга гетьмана та козацької старшини.  

Українська сторона виробила письмовий проект договору між Гетьманщиною і Москвою під назвою статті". Але в процесі переговорів у березні 1654 р. в Москві документ був зменшений і значно змінений.