Розовый конь санька леонтьев отношение к людям- бабушке, дедушке, ребятам, Левантию к тётке Васени

Новела д. олдріджа «останній дюйм» захоплює не тільки збігом досить дивовижних обставин, а й своїм великим внутрішнім драматизмом. головний герой твору – досвідчений пілот, який через безробіття був вимушений взятися не за свою справу: йому доводиться спуститися на дно червоного моря і провести підводні зйомки акул на замовлення телебачення, роблячи це з ризиком для життя. у новелі автор намагається розкрити болісні і складні переживання героя, коли він, поранений морськими хижаками, знаходить останні сили для того, щоб за будь-яку ціну врятувати свого сина, якого узяв з собою і з яким планував найти спільну мову. головним для бена у цьому відрядженні було зламати стіну відчуження, яка відділяла його від рідної дитини, і подолати той «останній дюйм», щоб порозумітися з хлопчиком. син головного героя бена – деві – десятирічний хлопчик, батьки якого розлучилися, мати якого ним зовсім не цікавилася. він жив з батьком, але той був постійно зайнятий і не мав часу спілкуватися з сином, був майже сторонньою, та, до того ж, різкою і небагатослівною людиною. прилетівши з батьком на пустинний берег червоного моря, деві дізнається, що про те, де знаходяться вони з батьком, нікому не відомо. хлопчик і так гостро відчував самотність, та ще й непокоївся, що з ним може статися, якщо батько не повернеться з морської глибини. і ось бен, увесь поранений, виповз на берег. деві зрозумів, що в такому стані бену не вдасться підняти у небо літак і повернутися з сином додому. хлопчик одразу забув про свої невеселі роздуми і примусив себе серйозно поставитися до того, що трапилося. обличчя деві сповнилося жаху, а від батькової крові на своїх руках він аж позеленів, його голос тремтів від хвилювання і сліз. та деві не здався. бен уперше побачив сина таким і зрозумів, що цей, майже чужий хлопчик, але при цьому й рідний син, «був чимось схожий на нього самого: за дитячими рисами приховувався, можливо, твердий і навіть невгамовний характер». льотчик добре розумів, що він несе відповідальність за життя деві. і якщо він загине, хлопчик залишиться один на пустому березі. і знайдуть його не скоро, адже ні одна жива душе не знає, куди вони полетіли. а може й зовсім не знайдуть. та хлопча знаходить в собі сили, щоб врятувати батька і врятуватися самому. він є бену дістатися літака, сам підіймає його у повітря і завдяки доводить літак до аеродрому. самим важливим у цьому польоті був «останній дюйм», ті секунди, коли деві треба було посадити літак так, щоб не розбитися. для хлопчика це був «останній дюйм» на шляху для дорослішання, а для батька – «останній дюйм», подолавши який, вони з деві стали по-справжньому рідними.