– Какого сказочного героя напоминает Ваня? Сын полка

у багатьох своїх поезіях торкається тарас шевченко і теми рідної природи, яку надзвичайно любив і завжди опоетизовував.

наприклад, у поезії «над дніпровою сагою» природа у поета оживає, набуває людських рис. старий явір стоїть понад берегом дніпра й журиться, що назавжди залишиться без вірної дружини, так і посивіє в самотині. як відомо, дерева сивіти не можуть, так само, як і журитися, але тарас шевченко надає явору такого вміння. ялинка з калиною змальовані в образі молодих, гнучких дівчаток, які сміються та співають, повбирані квіточками.

неодноразово поет звертався до описів природи тоді, коли хотів підкреслити ту чи іншу атмосферу. наприклад, поезія «причинна» починається описом бурі, і це настроює читача на щось небезпечне, грізне, трагічне. опис бурі надзвичайно майстерний. могутній дніпро реве та стогне від поривів сердитого вітру. місяць зблід, колихаю- чись між хмарами, наче човен на синіх хвилях. чутно крик сичів та скрип ясеня.

коли читаєш опис бурі, стає моторошно, настільки реалістично змальовано її поетом.

чудові картини природи автор змальовує і в поемі «княжна». із замилуванням оспівує поет вечірню зорю, з якою він веде розмо­ву. перед читачем постає картина, де в тихому дніпрі купається сонечко, яке заходить за обрій. постає веселка, перекинута через річку. постають тихі, розкішні дерева, що миють свої віти у хвилях дніпра.

отже, картини рідної природи були невід’ємною частиною твор­чості тараса григоровича шевченка, і ці природні описи вдавалися йому надзвичайно.

ii    варіант

ім’я тараса григоровича шевченка відомо у нашій країні всім — і маленьким, і дорослим. це один з найвидатніших поетів україни. його вірші ми вивчаємо в школі, багато з них покладено на музику. у своїх творах шевченко писав про любов до батьківщини, про козацьку долю, про пригнічення кріпаків і сваволю панів, про люд­ську радість та горе. в багатьох віршах поет оспівує красу рідного краю.

з великим ліризмом малює поет знайомі з дитинства картини: безкрайні степи, осяяні сонцем, верби понад водою, вітерець у коми­шах, сині дніпрові хвилі.

а над самою водою верба похилилась;

аж по воді розіслала зелені ві

природа перетворюється на наших очах, і починає здаватися, що поринаєш у чудову, чарівну казку. дерева, стави, звірі і птахи оживають і звертаються до нас людською мовою:

явор каже: похилюся та в дніпрові скупаюся.

шевченко часто порівнює у своїх віршах людей з природою. калина з лозою виступають у нього як дівчатка, явір уподоблюєть- ся козакові:

стоїть старий, похилився,

мов козак той зажурився.

через образи природи автор розкриває риси характеру, думки, долі людських персонажів.

читаючи вірші шевченка, ми вчимося краще розуміти приро­ду, любити