Сочинение "горе от ума" чацкий и фамусовское общество. противопоставить

        люди этого круга — убежденные сторонники самодержавно-крепостнического строя. им дорог век екатерины ii, когда особенно сильна была власть дворян-помещиков. в знаменитой “оде лакейству” фамусов восхищается вельможей максимом петровичем, который “не то на серебре, на золоте едал”. он добился почета, славы, накопил богатство, проявляя подобострастие, угодничество. именно это ставит ему в заслугу фамусов и считает его образцом для подражания.          представители фамусовского общества живут прошлым, свои “суждения черпают из забытых газет времен очаковских и покоренья крыма”. они свято защищают свои корыстные интересы, ценят человека по его происхождению, чинам, богатству, а не по деловым качествам. фамусов говорит: “ нас уж исстари ведется, что по отцу и сыну честь”. графиня тугоуховская теряет интерес к чацкому, как только узнает, что он не камер-юнкер и не богат.          фамусов и его единомышленники жестоко относятся к своим крепостным, не считают их за людей, распоряжаются их судьбами по своему усмотрению.         автор комедии отмечает, что для фамусова и его друзей служба является источником дохода, средством достижения чинов и почестей.          карьеризм, низкопоклонство, подхалимство, угодничество — все эти качества присущи чиновникам, изображенным в комедии.следует отметить, что фамусов и его гости являются яркими врагами просвещения.

Один із найвідоміших ійських письменників xix ст. ч. діккенс із співчуттям ставився до бідних людей. своїми творами він сподівався звернути увагу багатих на несправедливість, яка існує в суспільстві, та перевиховати їх. цій темі присвячена його повість «різдвяна пісня у прозі». головний герой твору — власник торгової спілки «скрудж і марлей» скрудж. це була дуже скупа і жорстока людина. «через холод у душі і вся постать його немов заморозилась: ніс загострився, щоки зморщилися, хода стала скутою, очі почервоніли, тонкі губи посиніли, а голос хитрий та прикрий скрипів». люди боялися і не любили його, скрудж не поважав свята, вважав це нісенітницею, не вмів радіти. увечері перед різдвом він образив племінника, вилаяв свого працівника. а вночі до нього з'явився привид товариша і компаньйона марлея, про якого він давно забув. привид марлея розповів, як він тепер кається і страждає через те, що не робив добрих справ за життя. і пообіцяв, що скрудж вночі зустрінеться з духом минулого, духом теперішнього та духом майбутнього різдва. подорож скруджа у своє дитинство, в теперішнє та майбутнє йому багато дечого зрозуміти. це так вплинуло на нього, що він зробився зовсім іншою людиною — давав щедрі пожертви бідним, допоміг сім'ї клерка боба, привітно ставився до племінника — сина улюбленої сестри фен. ця історія, як і повинно бути в різдвяному оповіданні, закінчується .щасливо. і нагадує людям, що вони повинні не марнувати часу, поспішати робити добро ближнім своїм.