нужно написать сочинение по украинской литературе" добро і зло" за творчістю Є. Гуцало​

Охороняти ліси, гаї, сади — зелене багатство нашої країни заклинає нас відомий український письменник Євген Гуцало. Багато творів він присвятив природі.

Його оповідання "Лось" наштовхує на роздуми про добро і зло. В лісі живе могутній лось. У нього багато ворогів: ведмідь, рись, вовк, а іноді й люди. Такою людиною в оповіданні зображений дядько Шпичак. Авторський осуд зажерливості, жорстокості Шпичака відчутний у його портретній характеристиці: "кругленьке, як підпалок, обличчя", у поведінці. Коли трапилось лихо-діти рятували лося, а дядько Шпичак, "присівши у виїмку", насміхався над ними. Потім діти переживали, боялися пропустити мить, "коли лось ворухнеться", а "Шпичак обійшов навколо вбитого звіра й носком ткнув його між роги". Рятуючи лося, хлопчики керувалися благородними почуттями, бажанням до нещасній тварині, а Шпичак, глухий і байдужий до всього прекрасного, прагнув тільки наживи.

Сміливі хлопці здійснили справжній героїчний вчинок. Вони, хоч і малі, але рішучі. Маленькі герої не побоялися рубати "зрадливу кригу", не злякалися погроз дядька, а "подалися в заповідник, щоб заявити охороні". Шпичак же злякався, "його наче щось тіпнуло", коли він зрозумів, що доведеться відповідати за вчинений злочин. Тільки презирство і відразу можна відчувати до цього браконьєра, цієї бездушної людини. А який охоплює жах, коли читаєш опис лося, підкошеного кулею: "Голова лежала так, ніби він прислухався до землі, чи далеко ще весна, чи скоро прийде, а роги росли при самім снігу, ніби чудернацький кущик, який усе-таки сподівався зазеленіти, вкрившись листям".

Отже, збереження фауни і флори рідного краю залежить від людини, її совісті. Ставлення людини до природи — це мірило людської моралі. Справжня любов до рідної землі повинна бути не лише споглядальною, а й активною, дійовою, спрямованою на захист і примноження багатства рідного краю.

Объяснение:

відповідь:

              характеристика образу івана сили з оповідання о. гавроша                                               "неймовірні пригоди івана сили"

            україна завжди славилась своїми сильними людьми. проте раптово серед незаслужено забутих силачів віднайшлась істинно прекрасна і чарівна людина іван сила, справжнє прізвище якого фріцак. о. гаврош у своєму творі "неймовірні пригоди івана сили" спробував відтворити образ уславленого українського силача та борця, що був визнаний найсильнішою людиною нашої планети.

          іван втілює себе риси благородної людини, що спроможна заступитися за того, хто цього потребує. так, перебуваючи на вокзалі, він допоміг злодію, який видався йому німим, врятувавши чоловіка від привселюдного побиття. звичайно, злодій згодом виявився зовсім не німим, проте у такому вчинку іван показав свою добродушність.і дуже прикро, коли поряд із благродство співіснує неправда та зажерливість.

            іван сила - сильна з дитинства людина. так, батько відправив парубка з дому, бо родина була многодітна, а хлопець їв за чотирьох. настільки талановитий від природи хлопець не зміг не звернути на себе увагу видатних тренерів, так іван опинився серед чемпіонів. проте його заслуги ще у щоденній праці. жодна людина не спромоглася б досягти висот, якби не тяжка робота над собою та власним тілом.

        щирий, завзятий і чесний хлопець не раз потрапляв у дивні та неприємні історії, проте кожно разу знаходив достойне розв’язання кожної зі своїх проблем. о. гаврош не порушив закону жанру казки, адже зрештою добро і благородство перемогло.