Чого Iсус навчив людей?

1. Сам Ісус Христос, одного разу, зайшовши до синагоги, почав читати слова пророка, які стосувалися саме Його: «На Мені Дух Господній, бо Мене Він помазав, щоб Добру Новину звіщати вбогим. Послав Він Мене проповідувати полоненим визволення, а незрячим прозріння, відпустити на волю помучених, щоб проповідувати рік Господнього змилування» (Лк 4,18-19). Він прийшов, щоб звіщати ння, звільнення від гріха, відкуплення людського роду після упадку наших прародичів Адама і Єви, які свобідно вибрали жити без Бога і стали закритими на божу благодать. Саме Христос, як другий Адам, через своє воплочення, стає для людини можливістю примиренням з Богом. Отак, через одного Адама прийшов гріх у світ, а через другого Адама (Христа) прийшло ння.

Ісус Христос, як Бог був ще перед заснуванням світу, Він вічний.

Ісус прийшов, щоб навчити нас виконувати закон Божий.Ісус прийшов, щоб прощати, відпускати гріхи і цю владу він передав своїм учням та їхнім наступникам – священикам. Ісус прийшов, щоб підтримати всіх, кому важко.Господь Бог через воплочення Ісуса Христа показує свою велику любов до людей.Ісус прийшов, щоб світ, всіх людей, які захочуть скористатися Його до сус Христос, як Добрий Пастир, котрий піклується про своїх овець, прийшов на землю, щоб віддати своє життя за нас

Новгородская земля заселилась и объединилась экономически и политически силами самого общества. В XII–XIV вв. горожане, сельское население, монахи колонизовали огромные русского севера до Белого моря и Кольского полуострова. Роль князей в этом была ничтожна и выражалась только в военном содействии колонизации. Затем сыграла свою роль географическая удаленность Новгорода от южной Руси, где сосредоточивались главные интересы князей. Не будучи предметом княжеских распрей, Новгород мало-помалу освободился от давления князя и мог на развивать свой политический быт. Общий упадок княжеской власти в XII в тому, что новгородцы привыкли обходиться приглашением к себе сменных князей, которые были связаны с новгородцами определенными обязательствами (совсем обойтись без князя тоже не могли, т.к. княжеская власть была необходимым атрибутом политической самостоятельности и государственного управления). Во второй половине XII в. Новгород приобрел еще и церковную самостоятельность — с 1156 г. новгородцы стали сами выбирать себе архиепископа.