Міні твір на тему: Моє ставлення до Катерини та Ганни​

Катерина є головною героїнею поеми Т. Г. Шевченка. Це селянська дівчина, довірлива і щира, здатна по-справжньому покохати людину, котра насправді зовсім не гідна її кохання. Так, бувши молодою і вродливою, вона привернула увагу царського офіцера, який, як їй здавалося, покохав її. Залишаючи Катерину, офіцер обіцяв повернутися і одружитися з нею. І Катерина вірила: вона виглядала його майже щодня і не звертала уваги на плітки сусідів, від яких тепер змушена була критися. І хоча іноді в Катерини і виникали сумніви щодо обіцянок москаля, вона їх відганяла: ну як це її коханий її зрадить?

А коханий тим часом вже й забув її. Та й навіщо йому пам'ятати? В нього таких скільки завгодно. Тому він зовсім і не збирається повертатись до Катерини. Тим більше він не думає, що через нього її виженуть з дому, що вона піде шукати його з малою дитиною на руках, ночуватиме попід тинами милостиню, і вже зовсім не сподівався, що вона зустріне-таки його.

Москаль відрікся від Катерини, а вона вважала його своїм єдиним захисником, думала, що він налагодить її з сином життя, сподівалася, кохає її. Тому, пізнавши, який він насправді, Катерина не витримує жорстокої зради, і, збожеволівши від горя, покінчила життя самогубством.

А куди ця нещасна могла ще подітися, окрім ополонки? До свого села, до сусідів і батьків, які її вигнали, вона повертатися не могла, а тим більше не могла жити з дитиною серед чужих людей, котрі відверталися від неї, дізнавшись, хто вона така. Катерина рано чи пізно мала зрозуміти, що вона тепер нікому не потрібна і що їй більше немає місця на цім світі.

"гроно" — літературно-мистецький збірник, виданий 1920 у києві однойменною групою молодих українських письменників, утворена за ініціативою в.поліщука (1920) при редакції газети "більшовик" — органу київського губкому,кп(б)у (п.филипович, д.загул, г.косинка, гео шкурупій, а.петрицький, г.нарбут та і у збірнику декларувалося "credo" цієї групи, де визначався її метод ("спіралізм"), як щось середнє між імпресіонізмом та футуризмом, публікувалися вірші в.поліщука, м.терещенка, д.загула, п.филиповича, проза гео шкурупія, г.косинки, ю.меженка, м.любченка. "г." відмежовувалося від пролеткультівців, що засвідчує стаття костя котка "на роздоріжжі". збірник відбивав невизначеність ідейно-естетичних пошуків тогочасного письменства, коли поряд друкувалися майбутні авангардисти (в.поліщук) та "неокласики"