Скласти діалог Мої враження від роману Загребельного "Диво"

ответ:Близько тисячі років на кручах біля Дніпра у стародавньому місті Києві підноситься величний Софійський собор. Древню священну споруду не могли знищити завойовники; вона протистояла злу на цій землі, вона осявала своїм духовним світлом життя наших предків, осяює наше життя, буде світити нашим нащадкам є щось містичне, таємниче, незбагненне у цьому нерозривному в часі духовному світлі.

Не дивно тому, що образ Софії Київської надихав митців – поетів, художників, письменників – на створення нових шедеврів – для собору, про собор. Одним

з таких шедеврів є роман П.Загребельного «Диво». Диво – це і є Софійський собор, що, за словами пресвітера Іларіона, перевершив красою усі споруди тогочасного християнського світу. Софія – те, що об’єднує навколо себе покоління за поколінням.

Ми можемо дкувати цей процес Сивоок – Гордій Отава – його син. Перший створив Софію, другий – захистив її фрески ціною свого життя в страшний час гітлерівської навали, а син Гордія, Борис, продовжує діло батька. Софія («мудрість» – із грецької!) зконденсовує у собі всю мудрість поколінь, послання наших предків нашим нащадкам і нам.

А піднявся цей собор на

слов’янській землі, що не знала досі кам’яних споруд, як рожеве диво «небаченої величі й краси, храм, який за своїм внутрішнім убранством, своєю пишнотою і барвистістю не мав рівних у цілому світі». Успадковуючи кращі народні традиції мистецтва, архітектури, Сивоокові вдалося створити шедевр, у якому гармонійно поєдналися дві культури: язичницька та християнська.

Тому й стояв Софійський собор – рожевим кам’яним дивом серед білих снігів, бо споруджуввав він руками народу і для народу. Цей храм вже з першого дня існування мало хто вважав за житло для бога – він сприймався як надійний притулок людського духу, тут відразу задомовився дух громадянства і мудрості тих, хто вибудовував державність Київської Русі. Дуже важлива проблема відносин митця і його творіння.

Ще тільки приступаючи до спорудження собору в Києві, Сивоок задумував щось велике і незвичайне, бо малість не може здивувати світ. Цю церкву, як символ краси рідної Вітчизни, а не пристанище бога, митець вимірював усе життя. І всього себе він віддав собору. В Оранті він відтворює і образ матері, і сполохані очі Ісси, її болісно-нерозмірену постать, що летить до загибелі.

Сивоок своїм творінням хотів прикрасити землю, хотів, щоб вона стала своєю писанкою на весь світ. І це йому вдалося. Увібрати розмаїття світу, щоб потім спливти ним у фарбах, – це і є та формула тайни художника, яку відкрив Павло Загребельний у своєму романі.

Письменник прагнув осмислити сам й донести до штанів у романі «Диво», що ж лишає прийдешнім поколінням історія, проходячи через частоколи століть і так багато гублячи на своєму шляху, що саме з принесеного нею живе сьогодні, ставши духовним скарбом сучасника. І, безумовно, саме Софія Київська є тим незвичайним дивом, що «ніколи не кінчається і не переводиться».

Объяснение:

Пушкин оставил своих героев в саду, дальнейшая их судьба нам неизвестна. а что же случилось после объяснения? побудьте немного автором и допишите повесть до конца. закончилась ли метель в произведении и в душе героев? возможно ли их счастье? пережитая драма женщины, обречённой на одиночество, виновник её несчастья случаем вернувшийся и случаем влюбившийся, добившийся ответного чувства — и в решительный момент ожидаемого узнавания не узнавший в возлюбленной жертву своей “преступной проказы” в противоположность всем канонам повесть оканчивается не мотивом любовного соединения, а мотивом вины; концовка сводит в один фокус все драматические сюжетные линии, развёрнутые в повести. концовка не только сводит воедино все драматические линии, но и открывает новые жизненные пути. счастье героев далеко не безоблачное. к нему примешивается чувство вины и стыда, ощущение потерянной возможности счастья марьи гавриловны и владимира. поэтому нельзя со всей уверенностью сказать, как сложатся дальнейшие судьбы героев. они оказываются на таком же перепутье. впереди ещё целая жизнь с её неожиданными поворотами. при написании "метели" пушкин использует в качестве своеобразной «канвы» фабулы двух произведений в. и. панаева - «отеческое наказание (истинное происшествие) » и «кто бы это предвидел? (истинное происшествие)» . в этих повестях рисовалась почти та же исходная ситуация: замена жениха в момент венчания. но у панаева читатель в отличие от героя все время знает истинное положение вещей: герой панаева понесёт наказание за своё легкомыслие, а пушкин вводит в повествование таинственность. был у этой и реальный прообраз. проводится аналогия между повестью «метель» и семейными пушкиных. один случай произошел в селе уньки, по соседству с тульским имением рода пушкиных незадолго до написания повести. священник тайно, без согласия родителей обвенчал девицу по фамилии ларина и некого майора прокопова. кстати, в «метели» пушкин упоминает именно о тульской гербовой печатке героини. второй случай связан лично с александром сергеевичем. вместе с другом семьи александрой осиповной смирновой-россет он своей сестре ольге готовить отъезд и такое же тайное, без родительского согласия, венчание с павлищевым. увы, тот брак вышел неудачным. и третий случай - дед натальи николаевны гончаровой, загряжский, был блестящим гвардейским офицером. одно время он, молодой, но женатый и уже многодетный, служил в дерпте. там и познакомился с юной красавицей, дочерью знатного лифляндского барона лингарда. загряжский решил во что бы то ни стало обольстить её. прикинулся холостым, страстно влюблённым. и сумел влюбить в себя девушку. посмел даже просить у отца руки дочери. получив резкий отказ, уговорил её бежать. подкупил сельского попа, разыграл венчание и увёз обманутую невесту в россию. скоро он остыл к ней. начал рассуждать, что же ему делать дальше? с одной стороны ему грозили судом и расправой влиятельные при дворе бароны. а с другой – строгановы, ещё более влиятельная богатейшая родня . что же ему делать? как покрыть своё преступление? и загряжский привозит ничего не подозревающую лингард в своё имение ярополец под волоколамском. буквально бросает её на руки жене, урождённой баронессе строгановой. высказывает женщинам всю правду и просит законную позаботиться о незаконной. сам же, не заходя в дом и лишь поцеловав детей, разворачивается и уезжает в петербург на тех самых дрожках, в которых приехал. обманутая, проклятая своим отцом и уже беременная мнимая была потрясена. это потрясение скоро сведёт её в могилу. после родов у неё открылась горячка. ни лечение, ни уход и заботы не . она скончалась на руках жены человека, так беспощадно, из одного сластолюбия, погубившего её жизнь. удачи! надеюсь, что эти факты вам написать хорошее эссе и порадовать преподавателя.