Над чим змусила задуматись вірші лесі українки

Відповідь:

Сила волі, працездатність поетеси не може не вражати людину, а тому, коли мені важко, я перечитую вірші Лесі Українки, запитуючи у себе: "А як же їй було? Вона знайшла сили жити і творити — шукай і ти..."

Герої творів Лесі Українки — це мужні люди з великим серцем, сильної волі і незламного духу.

У вірші "Contra sрem sрero" фізично квола, але мужня дівчина роздумує над своїм життям. Вона не бажає коритися долі хворої дівчини, а бажає жити і бути корисною людям, як би важко їй не було:

Я на гору, круту, крем'яную

Буду камінь важкий підіймать.

І, несучи вагу ту страшную,

Буду пісню веселу співать.

Вражає і поезія "Слово, чому ти не твердая криця?", в якій поетеса створює образ гострого, безжалісного меча, що бореться з ворогами. Її зброя — це поетичне слово, яке піднімає на боротьбу дужих месників, закликає любити свій край і народ. У розумінні Лесі Українки, поет — це патріот своєї землі, який вболіває за долю рідного краю. Це людина, яка своїм поетичним словом бореться проти ворогів свого народу і країни:

Слово, моя ти єдиная зброє,

Ми не повинні загинуть обоє!

Може, в руках невідомих братів

Станеш ти кращим мечем на катів.

Так поряд з мотивами оптимізму, віри в свої власні сили у поетеси з'явилися і утверджуються погляди на мистецтво слова і його роль у суспільному житті:

Не поет, хто забуває

Про страшні народні рани,

Щоб собі на вільні руки

Золоті надіть кайдани.

У творах Лесі Українки — любов до народу, до країни:

До тебе, Україно, наша бездольная мати,

Струна моя перша озветься.

І буде струна урочисто і тихо лунати,

І пісня від серця поллється.

Перегорнена остання сторінка томика віршів... Віршів, які вчать мудрості, добру, патріотизму.

Пояснення:

Звенит звонок. перемена. автор этого репортажа находится сейчас в 7 «б» классе и наблюдает за развивающимися событиями. итак, 30 человек в одну минуту вскакивают со своих мест и несутся к выходу. через секунду класс пустеет, остаются только дежурные. тихая на уроках школа, на переменах превращается в растревоженный улей. вдруг отворяется дверь, и в класс врывается ваня, победно размахивая руками. он торжественно и громогласно заявляет: «она не ! » она - это учительница по . класс оглашается радостными криками. воспользовавшись суматохой, ваня берет мокрую тряпку, бросок, но попадания не последовало. гриша парирует меткий удар. опять бросок - на этот раз попал, по носу филиппа. но вот тряпка в руках гриши, он прячет ее. но у уже другая тряпка. сквозь гвалт сражения слышится истерический вопль евграфовой, которая только что лихорадочно записывала имена нарушителей порядка. пробираюсь к месту происшествия. оказывается, мокрая тряпка, мазнув по листу бумаги, свела на нет все труды евграфовой. бой продолжается. в ход идут половые тряпки и щетки. ребров отражает нападение нескольких девчонок. он уже прижат к шкафу и отмахивается палкой. девчонки наступают, они дерутся руками, ногами и зубами. в класс, гудящий, как улей, входит самойлов, который дежурил у двери. вид у него грустный и подавленный. в классе наступает напряженная тишина. как всегда, прогнозы вани оказываются неверными: учительница не заболела. буря мгновенно стихает. ставят на места сдвинутые во время боя столы и стулья. опять звенит звонок. входит учительница. все встают. начинается урок. до следующей перемены