ПЛЗ 5 КЛАСС. ЛИТЕРАТУРА Контрольная работа № 3 по теме «Творчество С. Есенина, А.П. Платонова, П.П. Бажова»

5.ком идет речь? Назовите героя, автора произведения, рассказ.
На ногах высоконький, а худой-расхудой, в чем душа держится. Ну, а с лица чистенький. Волосенки кудрявеньки, глазенки голубеньки. Его и взяли сперва в казачки при господском доме: табакерку, платок подать, сбегать куда и протча. Только у этого сиротки дарованья к такому делу не оказалось. Другие парнишки на таких-то местах вьюнами вьются. Чуть что – навытяжку: что прикажете?

6. Кто автор этих автобиографических строк?
«…После, лет восьми, другому дяде я часто заменял охотничью собаку, плавал по озерам за подстреленными утками. Очень хорошо лазил по деревьям. Среди мальчишек всегда был коноводом и большим драчуном и ходил всегда в царапинах…»

7. Из какого произведения эти строки? Кто автор?
…У сарая он опомнился. Под плетневую стену сарая уходили две земляные норы. Там тоже жили тайные жители. А кто они такие были? – может быть, змеи! – они выползут ночью, приползут в избу и ужалят мать во сне, и мать умрет…

8. Укажите название образно-выразительных средства, используемого в следующих случаях:
А. Мохнатый лес Б. Поет зима – аукает. В. Вьюга злится

9. Подберите к следующим словам и словосочетаниям синонимы из литературного языка:
пособить; сходить в разгулку; шибко худо; серёдка.

10. К какому жанру относится произведение П.П. Бажова «Каменный цветок».
Контрольная работа № 3 по теме «Творчество С. Есенина, А.П. Платонова, П.П. Бажова»

​

Проблема злочину і кари у романі Ф. Достоєвського "Злочин і кара"

Проблема злочину й кари не випадково зазначена вже у назві роману, бо саме її дослідженню присвятив Ф. Достоєвський свою розповідь.

Уперше письменник розповідає про історію злочину, подаючи її з боку злочинця. Навіщо? Аби викликати співчуття до вбивці? Тут дещо складніше. Родіон Раскольников не банальний грабіжник, який вирішив вбити й пограбувати стару жінку, аби мати зиск. Його мотиви складніші й трагічніші. Замислившись над несправедливістю світу, герой вирішив усе виправити сам. Але чи вистачить у нього сили стати Наполеоном, аби силою влади зробити світ добрішим і справедливішим? Щоб з'ясувати це, він зважується на вбивство. Злочин стався. Але Раскольников і не підозрював, що це так важко — вбити людину і жити з цим. Він картає себе через те, що виявився саме таким, як більшість людства, а не "надлюдиною". Та сам він боїться зізнатися й самому собі, що справа набагато складніша. Намагаючись силою розуму пояснити все, він не міг не побачити в теорії ненависного йому Лужина продовження власної ідеї. Та й у словах Свидригайлова про те, що вони "одного поля ягоди", він побачив страшну правду про себе. Виявляється, просто самих намірів вчинити добро замало. А якщо це добро має здійснитися за будь-яку ціну, то воно перетворюється на свою протилежність. Захищаючи Дуню, Соню, матір від Лужина, Свидригайлова та подібних, Раскольников опинився ніби на їх боці. І це найгірша кара. Він не до кінця розуміє, чому карається, і просто виконує прохання Соні зізнатися у злочині. Може, Родіон Раскольников сподівався, що йому буде легше, коли зізнається. Але ні. Совість і душа нормальної людини не даватимуть йому жити спокійно, і саме це найстрашніша кара. Адже від себе не втечеш. Родіон Раскольников переймається спочатку зовсім не тим, у чому винен насправді. Та терплячість і любов Соні допомагає йому зрозуміти, що справжня кара за злочин — це переживання руйнації морального закону в собі, усвідомлення гріха. І шлях до морального одужання лежить через спокуту.