Як правильно??? 20 кілограм ЧИ 20 кілограмів????

ответ:20 кілограмів

Объяснение:

ми не раз чули про те, що не можна все ділити на чорне і біле, не варто впадати в крайнощі, треба бути виваженим і поміркова­ним. а як тоді бути із зрадою людини, колективу чи цілої країни? чи можна зраду пробачити? викладіть ваш погляд на цю проблему. орієнтовний матеріал для написання висловлення варіант 1 кількість слів: 282 курсивом виділено аргументи (докази) як на мене, звичка ділити все на чорне і біле, упадати в край­нощі, категоричність суджень не змоги налагодити взаємо­розуміння між людьми. зрозуміло, можна знайти вихід із ситуа­ції, коли людина вчинила неправильно й розуміє свою провину, однак зради, на мою думку, пробачати не можна. по-перше, незважаючи на мотиви, цей страшний гріх завжди є проявом неповаги, егоїзму, він однаково огидний і в стосунках між людьми, і в ставленні до ідеалів, до батьківщини. якими б най- прекраснішими намірами не виправдовувався зрадник, насправді він ставить власні інтереси понад усе, не бачить усіх наслідків свого вчинку або їх нехтує. яскравим прикладом може бути головний герой новели мико­ли хвильового «я (романтика)». він стоїть перед вибором: уби­ти рідну матір і надалі служити революційним ідеалам чи ні. у будь-якому разі це буде зрадою або ідей партії, або ж самого се­бе. перетворюючись на фанатичного пса тоталітарної системи, він убиває матір; і навіть те, що він виконував свій революційний обов’язок, його в жодному разі не виправдовує. по-друге, пробачити таку людину — те саме, що й дозволити їй зраджувати знову, заохотити до аналогічних дій. закономірно, що вона буде здатна вчинити так і наступного разу. прикладом з історії може бути те, як юда зрадив ісуса христа за тридцять срібняків. ісус знає, що це станеться, але все одно тримає його біля себе до кінця, виявляючи свою любов. але, зви­чайно, юду це не зупинило. що мало статися, те сталося. і не бу­ло в грішника таких мук сумління, які б свідчили, що ця його зра­да остання. виходячи з наведених аргументів, можна зробити висновок, що виправдовувати зрадника не можна; зневаживши інших, він і сам утрачає довіру до себе. якщо людина одного разу була здат­на на віроломність і продажність, то в подібних ситуаціях учи­нить так ще не раз. варіант 2 кількість слів: 261 курсивом виділено аргументи (докази) я вважаю, що зрада — це один із найбільших гріхів у взаєми­нах між людьми. її причини бувають різними, тому в одних ви­падках їй немає прощення, а в інших, зважаючи на щире каяття в скоєному, людину можна пробачити. найбільш руйнівною є зрада, замаскована високими словами, в основі якої — корисливі й егоїстичні інтереси. вона, як ракова пух­лина, поширюється, розростається в паралізованому корупцією суспільному організмі, знищуючи життєздатні сили, — це те, що не може бути виправданим і прощеним. яскравий приклад — злочин колишнього очільника україни віктора януковича, який обкра­дав і принижував мільйони людей, забираючи останнє у звичай­них громадян, торгуючи інтересами україни, ві свою дер­жаву в пазурі сусіду. наскільки цинічним і безсовісним треба бути, щоб удавати при цьому, ніби нічого страшного не відбувається! таким продажним політичним діячам місце на смітнику історії. буває зрада через незнання чогось, або через слабкість, або че­рез випадковість. її наслідком е щире розкаяння, але пробачити грішника зможе тільки людина великодушна. іноді прощають то­го, кого люблять, сподіваючись знайти втрачене щастя. та для того, хто зрікся часточки самого себе, переступ не минає безслід­но. прикладом багатогранного художньо-філософського осмис­лення цієї проблеми можуть бути стосунки мавки й лукаша в драмі-феєрії лесі українки «лісова пісня». мавка не думає про помсту килині чи лукашевій матері, які завадили її щастю, і, маючи можливість покарати, прощає всіх. а от лукаш навіки втратив те найкраще, що жило в його душі. отже, зрада буває різною й залежить від різних обставин. під­лих користолюбців не можна прощати. а в особистому житті, оцінюючи ситуацію, кожен має сам вирішувати, чи вірити каяттю того, хто скоїв цей гріх, чи можна йому пробачити, хоча гіркота зради із серця не зникає.

джерело: бібліотека української літератури © ukrclassic.com.ua