Скласти літературний паспорт вірша " Злоначинающих спини "

  климко отямився, ледь-ледь відкрив очі і побачив, що поруч із ним сидять: зульфат, дід гареєв та наталя миколаївна. в очах климка все пливло, і він відчував сильний біль у правій частині грудей. з очей наталі миколаївни покотилися гарячі сльози,  вона обережно погладила  климка по голові. з годом рана на груді хлопця загоїлась, але там залишився шрам. він завжди буде нагадувати кимкові про минуле. ось вже минуло 2 роки. климко, як нічого не було, сидів біля вікна нової хати і згадував минуле. він пригадав усе, що з ним відбулося. а найбільше він згадував свого дядька кирила і тітку марину. климко піднявся зі стільця, дістав дядькову діжурку, сумно поглянув на неї і поклав у шафу. потім хлопець вирішив написати листа тітці марині: ''люба тітонько марино, це я, климко. я сподіваюся, що ви пам`ятаєте мене. зі мною все добре. живу я гарно, у новому дерев`яному будинку разом із зульфатом, його дідусем, моєю вчителькою та її двохрічною донькою. я дуже хочу дізнатися, як живеться вам. сподіваюся, що ми скоро зустрі'' в цей час до кімнати зайшов зульфат і покликав климка до столу, бо вже був час снідати. так закінчилася історія про климка. сподіваюся, що ви візьмете з неї багато уроків.