Твір-роздум
"Чи потрібна сучасність людині гідність"
Тільки щоб богато було Вас, дуже потрібно! ​

ответ:У людини має бути відчуття власної гідності. Так говорять майже всі. Але ніхто не намагається розкрити, що ж він вкладає в це поняття. А розібратися, між тим, варто неодмінно.

Почуття власної гідності – одна з найбільших моральних цінностей людини і людства. Воно передбачає повагу і самоповагу людської особистості. Варто відзначити, що ця категорія цінностей не існувала завжди. Люди відчайдушно боролися за неї тисячоліттями. Досить згадати стародавній світ, де у багатьох людей були раби, життям і долею яких володіли і розпоряджалися ці люди. Рабовласник міг за стратити або продати неугодного раба. Люди цієї категорії були річчю, яка багато працювала, не подавала голосу і смиренно приймала всяку волю пана. Ні про яку повагу до особистості і речі не йшло. Було тільки поняття людини, яке поділялося на рабів і рабовласників. Аналогами рабів ставали кріпаки, народи в підданстві інших народів, ті нації, яких державна ідеологія обмежувала у висловленні власної думки і свободи дій.

Зараз ситуація, на щастя, змінилася. Держава гарантує кожному своєму громадянину свободу совісті, думки і самовираження. Але це тільки формальна сторона питання. Адже гідність – це ще моральна категорія, яка повинна виховуватися і щепитися в сім’ї як невід’ємна цінність мислячої людини. Почуття власної гідності має культивуватися в суспільстві і зв’язано воно має бути із зростанням цінності категорії самої людини. Бо коли люди безумовно поважають кожного, з ким спілкуються, вони підтримують внутрішній стрижень гідності цієї людини.

Гідність… Що ж це іще таке? Почуття власної гідності – це одна з головних якостей людської душі. Люди, що мають його, вміють рахуватися з іншими, несуть в собі позитивні емоції, яких вистачає на всіх, хто поруч, які вміють дорожити всім, що їм дано.

Для мене почуття власної гідності – це повага до себе, тобто не треба підлабузнюватися, не догоджати іншим, принижуючи себе. Наприклад, тебе хтось образив «нецензурними виразами», але людину, що має цю якість, якраз найважче вивести цим з себе і образити. Визнати свою помилку, вибачитися, якщо ти не винен, не боятися потрапити в дурне або скрутне становище заради доброї справи – ??це не означає поступитися власною гідністю, а зробити благородний вчинок. Як сказав К. Берні: «Єдина порада, яку можна дати чесним людям, як зберегти себе: будьте горді і благородні».

Мені здається, що моральний стрижень людини залежить від того, де вона виховувався, в якій сім’ї та школі росла та вчилася. Мої батьки і вчителі з самого дитинства вселяли мені, що такі слова, як «честь», «обов’язок», «людська гідність», «милосердя» – це не звуки. Якщо люди втрачають ці якості, то вони перетворюються на жорстоких і жадібних істот, що не мають ні почуттів, ні думки.

Треба вміти за всіх обставин залишатися чесною, непохитною, гордою людиною і пам’ятати, що почуття гідності було, є і буде залишатися однією з головних рис справжньої людини. Тож ніколи і в будь-яких обставинах не втрачайте свою гідність і залишайтеся достойними членами сучасного суспільства.

Объяснение:

з малими дітьми кожній матері нелегко. а коли мати ще й учителька?

мені, щоправда, гріх на своїх донечок нарікати, але теж, бувало, і насердять, і насмішать. от хоч би й сьогодні. то ні світ ні зоря на ногах, а це, ну, ніяк не прокидалися вранці. поки розбуркала обох, поки зібралися, поки в садок дочалапали — ледве до школи встигла. настроїлася на урок чи ні, як уже й дзвінок. заходжу в шостий клас — людоньки: те без зошита, те без ручки, те спі так мені чогось жаль себе стало, так жаль! увесь білий світ почорнів для мене.

та урок є урок, мушу проводити. відкриваю сумку і враз як розсміюся! діти здивовано: що сталося? а в мене в сумці — одним-одна лялька, нічого більше! учора ввечері — я собі й байдуже — довгенько донечки з моєю вже спакованою сумкою носилися, вранці було не до «ревізії» — тож і прийшла вчителька до школи тільки з лялькою.

посміялися ми від душі, і від мого поганого настрою ані сліду не лишилося. потрібні слова з'явилися мовби самі собою, і урок, заздалегідь на провал приречений, минув, уявіть собі, дуже славно. весь день мені лялька освітила