ДО ТЬ БУДЬ ЛАСКА!!!
До зробити тести з зарубіжної літератури!!
Твір: "Пігмаліон"
Третє завдання - кілька відповідей, а 13, 14, 15 - відповідності!
До ть нам!!

1. Бернард Шоу – це
А) американський драматург;
Б) французький драматург;
В) ірландський драматург
Г) норвезький драматург.
2. Прототипом Елізи із п’єси Дж. Б. Шоу «Пігмаліон» є героїня давньогрецького міфу:
а) Персефона;
б) Евридіка;
в) Галатея;
г) Афродита.
3. Вкажіть п’єси, які написані Бернардом Шоу:
А) «Ревізор»;
Б) «Пігмаліон»;
В) «Дім, де розбиваються серця»;
Г) «Ляльковий дім»;
Д) «Свята Жанна»;
Е) «Три сестри».
4. Де й коли вперше зустрічаються головні герої п'єси?
А)В будинку Гіггінса.
Б)На вулиці під час дощу.
В)Під портиком церкви під час дощу.
5. Чому присвятив своє життя професор Гіггінс?
А)Дослідженню лексики англійської мови.
Б)Дослідженню граматики англійської мови.
В)Дослідженню фонетики англійської мови
6. Чому Еліза приїхала до професора Гіггінса?
А)хотіла брати у нього уроки правильного мовлення
Б)хотіла отримати роботу
В)продати професору Гіггінсу свої квіти.
Г)Брати приватні уроки гарних манер.
7. Запропонував Хігінсу заплатити за навчання дівчини в разі успіху
А)місіс Пірс
Б)полковник Пікерінг
В)його мати
Г)батько Елізи
8. Хто був батько Елізи й ким став?
А)Був селянином, став буржуа
Б)Був вуглярем, став графом.
В)Був сміттярем, став буржуа.
9. До кого втекла Еліза Дулітл?
А)До полковника Пікерінга.
Б)До пані Гіггінс.
В)До свого батька, додому.
10. Що обрала для себе Еліза?
А)Вийти заміж за професора Гіггнса.
Б)Відкрити власний магазин квітів.
В)Стати вчителем правильної вимови.
11. Хто закохався в Елізу?
А)Полковник Пікерінг.
Б)Професор Гіггінс.
В)Фредді.
12. Чим було для Гіггінса й Пікерінга навчання дівчини "на герцогиню"?
А)Розвагою
Б)Науковим дослідом
В)експериментом
13. Установіть відповідність між персонажем п"єси і його реплікою
1)Ви мусите бути розважливим, містере Хіггінсе, конче мусите! Чи то ж можна отак топтатися по людях!
2)Якщо ви впораєтеся з цим, я назву вас найбільшим з усіх учителів, сущих нині на світі.
3)Так, за пів року, ба навіть за три місяці, якщо в неї гостре вухо й легкий язик, - я візьму її куди завгодно й подам як що завгодно.
4)Може, ця одежа знадобиться йому для наступної дівчини, яку ви підчепити для своїх експерементів.
5)Пере констеблю! Ми ж оце щойно заручилися.
А)Еліза
Б)Хіггінс
В)Пікерінг
Г)місіс Пірс
14. Установіть відповідність між подією у п"єсі і наведеною цитатою
1)Буржуйська мораль схопила ще одну жертву
2)Я хороша дівчина, хороша і не перейму ніяких невимішаних звичок
3)Я хочу дізнатися: чи моя одежа належить мені, чи полковнику Пікерінгу?
4)Із цього дівчиська через кілька місяців він міг би зробити "справжню герцогиню, вона змогла б навіть найнятися покоївкою або продавчинею, а для цього, як відомо, треба мати більш досконалу мову"
5)Боюсь, ви зіпсували цю дічину, Генрі! Я б потерпала за тебе й за неї, коли б вона не любила так полковника Пікерінга.
А)перша зустріч полковника та професора
Б)обурення Елізи ставленням до неї професора
В)другий візит Дуліттла в дім професора Хіггінса
Г)перший візит Дуліттла в дім професора Хіггінса
15. Вкажіть діючу особу п’єси «Пігмаліон», якій належить репліка.

1)місіс Пірс;
2)Альфред Дулітл;
3)Генрі Гіггінс;
4)Еліза
5)місіс Хіггінс
А) «Не можу дозволити собі мати моральні принципи, батечку. І ви б не змогли дозволити собі їх, коли б ви були такі вбогі, як оце я».
Б) «Я продавала квіти. Себе не продавала. А зараз, коли ви зробили з мене леді, мені не лишається нічого іншого, як торгувати собою».
В) «Бачите, ми всі дикуни, хто більш, хто менш. Вважається, що ми цивілізовані та культурні, що тямимо в поезії, філософії, мистецтві й науці і всьому іншому, — але чи ж багато з нас знає бодай значення цих слів?»
Г) «Ні, пане: ви аж ніяк не зважаєте, що ви куди кладете, чи �о кажете, коли нетерпеливитесь. Мені це байдуже, я до цього звикла. Але ви ні в якому разі не повинні лаятися в присутності дівчини».

ответ:xz sam delay lox

Объяснение:

1) В ірландський дроматург

Вопросы нравственности, борьбы добра со злом — веч­ны. в любой мы найдем произведения, в кото­рых они тем или иным образом затронуты. даже спустя десятилетия и столетия мы снова и снова обращаемся к образам дон кихота, гамлета, фауста и других героев ми­ровой . проблемы нравственности и духовности, добра и зла волновали и писателей. надо было быть сме­лым человеком, чтобы говорить так, как это сделал неиз­вестный автор «слова о полку игореве»; как делал это один из первых проповедников киево-печерский игумен феодосий, за что навлек на себя княжеский гнев. в последующие времена передовые писатели про­должали осознавать себя независимыми от воли князей и царей. они понимали свою ответственность перед народом и отечественной , ощущали себя более высокими по своему призванию, чем сильные мира сего. стоит вспом­нить радищева, пушкина, лермонтова, гоголя, льва тол­стого, достоевского, многие другие имена писа­телей нового времени. в нынешнее время, когда мы только-только вступили в xxi век, когда в повседневной жизни буквально на каж­дом шагу приходится сталкиваться с аморальностью и без­духовностью, нам как никогда прежде нужно со всей от­ветственностью обратиться к урокам нравственности. в книгах замечательного писателя ч. айтматова герои всегда ищут свое место в жизни. они способны «изо дня в день восходить к сияющему совершенству духа». напри­мер, в романе «плаха» писатель попытался «отразить всю сложность мира, чтобы читатель вместе с ним прошел через духовные пространства и поднялся на более высо­кую ступень». главный герой произведения — сын священника авдий каллистратов. по словам духовных наставников семина­рии, он еретик. авдий стремится к тому, чтобы нести доб­роту и справедливость в мир, полный жестокости и равно­душия. он верит, что может оказать влияние на юнцов, собирающих анашу, очистить их души от черствости и безразличия к самим себе и тем, кто находится рядом с ними. авдий стремится к любви и правде и совсем не догадывается, какая бездна безнравственности, жестокос­ти и ненависти откроется перед ним. встреча героя с собирателями анаши становится свое­образной проверкой сил и возможностей. авдий как может старается донести им светлые идеи справедливости. но этих идей не могут понять ни главарь «анашистов» гришан, ни его напарники. они собирают коноплю ради де­нег, а остальное для них не важно. они считают авдия сумасшедшим «попом-перепопом», чужим в их кругу. авдий наивно полагает, что главным оружием в борьбе за человеческие души, за нравственность в отношениях между людьми является слово. но постепенно выясняет­ся, что «анашисты» и обер-кандаловцы говорят с ним на разных языках. в результате анашисты выбрасывают его из вагона поезда, а обер-кандаловцы распинают на саксау­ле. с наивной верой в возможность очищения мира от зла и безнравственности искренним душевным словом авдий взо­шел на свою плаху. что заставляет человека сворачивать с правильного пути? в чем кроются причины перемен, происходящих с ним? к большому сожалению, на подобные вопросы лите­ратура не может дать однозначного ответа. ­ное произведение лишь представляет типичные проявле­ния нравственных болезней времени. главный же выбор остается за нами -— реальными людьми, живущими в ре­альном времени. нравственные проблемы являются своего рода вторым оборотом ключа в повестях в. быкова, который открывает дверь в произведение, при «первом обороте» представляю­щее собой незначительный военный эпизод. больше всего писателя интересуют обстоятельства, в которых человек должен руководствоваться не прямым приказом, а исклю­чительно своими нравственными принципами. ивановский («дожить до рассвета»), мороз («обелиск»), сотников («сотников»), степанида и петрок («знак беды») — вот далеко не полный перечень героев в. быкова, которые оказываются в ситуации нравственного выбора и с честью выходят из нее. погибает алесь мороз. но перед смертью он «сделал больше, чем если бы убил сто немцев». гибель сотникова оказывается почетнее жизни, купленной рыба­ком. погибают степанида и петрок, до последней минуты своей жизни отстаивая свои личные нравственные прин­ципы. «истинный показатель цивилизации — не уровень бо­гатства и образования, не величина городов, не обилие урожаев, а облик человека», — говорил р. эмерсон. когда мы совершенствуем себя, мы тем самым совершенствуем и окружающий нас мир. и мне кажется, что только путем нравственного развития человеческое общество сможет достигнуть вершин совершенства.