Так чи ні Білий кінь Шептало

1. Кінь Шептало на пасовиську завжди був сам.

2. Дядько Степан ніколи не бив Шептала.

3. Кінь, якого взяв до приводу Степан, був Шептало.

4. Усі знали , що на Шептала можна покластися.

5. Білий кінь вважав, що Степан до нього ставиться по – особливому.

6. Шептало милувався жартівливою бійкою молодих кобилок.

7. Кінь утік із табуна, коли Степан ударив батогом його по спині.

8. Шептало, хоч і образився на конюха, але пив воду з корита.

9. Втеча коня стала для Степана і хлопчика-підпаска несподіванкою.

10. Вирвавшись на волю, кінь одразу засумував за стайнею.

11. Шептало вирішив, що він ніколи не повернеться в бригадний двір.

12. Кінь, гепнувшись у грязюку, перетворився з білого на сірого.

1) нет 2) нет 3) да 4)да 5) нет 6) нет 7) нет 8) да 9) нет 10)да 11)да 12)да

Объяснение:

Для кожной людини поняття "диво" - має своє значення та поняття. я на 100 відсотків впевнений, що з кожною людиною на цій землі траплялось якесь диво. для кожного диво завітало по різному: для когось це був неймовірний випускний ,хтось побував у незабутніх канікулах за кордоном, хтось отримав подарунок своєї мрії, комусь пощастило здати іспит без підготовки та багато іншого. а осьу мене траплялось таке , що наврядче колись забуду, бо це диво мого життя.  це почалось минулим літом, як раз на початку літніх канікул, які розпочались не дуже вдало.  я гуляв у бабусиному дворі, пташки співали, був звичайний спекотний літній вечір. щоб себе розважити, я відерся на дах літньої кухні. дах кухні був дуже похилим і крутим. і ось я на самій вершині, де відкривається уся краса правобережжя нашого міста наче на долоні. але мою замрієність порушило зісковзання моєї ноги вниз і я сстрімко летів, але вже не до неба за мріями, а вниз на залізний паркан з гострими кілками.поряд з парканом знаходились залізна газова труба, дядьковий прицеп. я летів з єдиною думкою, як це все скінчиться каліцтвом чи смертю. я висів на паркані як м'ясо на велелці/ я нічого не відчував (хоча через усю мою спину пройшли кілька кілків забору), далі лише пам'ятаю, що мене зняли з паркану, та повезли до лікарні (пам'ятаю, як я благав не казати нічого мамі, щоб вона не турбувалась).  хтось спитае, в чому тут в лікарні віявилось, що паркан пройшов через мое тіло у кількох міліметрах від кожного з життєвоважливих органів, на що лікар констатував моє народження в сорочці, з часом і родичі всі це підтвердили, бо впав я за три кілка від загострених пиками кілків,  задяки цим дивам я можу жити повноцінним життям, батькам, кохати та будувати плани на майбутнє, для мене тепер кожен день - це !