Образование германских государств 18 век таблица

В Генеральних штатах 1614 р. висунувся і був помічений двором талановитий і енергійний єпископ Арман-Жан дю Плессі Рішельє (1585— 1642), який потім перейшов на службу до королівської ради. (У 1619 р. на подання французького короля він дістав від папи титул кардинала). У 1624 р. Рішельє став членом державної ради і фактичним керівником держави. На цьому посту він залишався 18 років і зумів багато зробити для зміцнення королівського абсолютизму. Ставлячи інтереси держави вище церковних інтересів (хоча сам він був духовною особою), Рішельє послідовно боровся проти феодальної реакції, звідки б вона не йшла — від папи або від світських феодалів, або навіть від членів королівської фамілії. Його ідеалом була могутня централізована держава, в якій король користувався б необмеженою владою над усіма своїми підданими, включаючи й дворянство. Сам дворянин за походженням, Рішельє не збирався скасовувати станові й майнові привілеї дворянства, але вимагав, щоб дворяни, з свого боку, вірно і енергійно служили королю (насамперед, на військовій службі) і підкорялись загальнодержавним законам. Феодальну опозицію Рішельє нещадно переслідував, а придворні інтриги аристократів припиняв. З його наполягання були усунені від двору королева-мати та брат короля принц-герцог Орлеанський Гастон, що весь час плели інтриги. Великого феодала герцога Монморансі, губернатора Лангедоку, за участь у змові проти короля було страчено. Інші лідери знаті — герцог Вандом і герцог Гіз (син убитого Генріха Пза) — мусили залишити Францію і жити у вигнанні.

Рішельє наказав зруйнувати численні замки феодалів, якщо вони не мали державного стратегічного значення. Кардинал суворо забороняв дворянські дуелі. За участь у них дуелянтів висилала з Франції, навіть якщо дуелі і не закінчувалися смертю.

Объяснение: