1.В яких країнах опинилися українські землі під час поразки визвольних змагань?
2.Які території попали до польської окупації
3.Скільки українців за переписом населення проживало на українських землях
4.Що гарантувала польська конституція 1921р. українцям?
5.Після яких подій ці гарантії залишились на папері?
6.Що таке політика асиміляції?
7.Що таке Польща"А" та Польща"Б" або "східні креси"
8.Парцеляція-це...
9.Який мовний закон прийнятий у Польщі 31.07.1924р. і як це позначилося на українських школах?
10Хто такі "осадники"?

Відповідь:

1. Німеччина, Австро-Угорщина, Туреччина, Болгарія.

2. Галичина, Холмщина, Підляшшя, Західна Волинь, Західне Полісся,  Лемківщина.

3. 84,5 % (4,9 з 5,8 млн українців)

4.  Конституція гарантувала громадянам демократські права й свободу слова, організацій, друку, зборів, а також рівність всіх громадян перед законом.

5.

6. Політика асиміляції - це гноблення людності іншою державою і постає як наслідок відповідальності державної політики, спрямованої на ізоляцію завойованого народу від власної історії, культури, мови; також може проявлятися у прямій забороні виявляти свої етнічні ознаки: мову, культуру, традиції, звича б і стиль життя. Саме в таких умовах агресивної асиміляційної політики окупаційних держав – Польщі, Угорщини, Румунії і особливо Росії – здійснювалася багатовікова асиміляція (денаціоналізація) українців.

7. Польський уряд поділив країну на дві території: «Польщу А» та «Польщу Б». До першої входили етнічні польські землі, до другої — переважно західноукраїнські та західно-білоруські. Для території «А» був визначений швидкий індустріальний розвиток, а територія «Б» мала залишатися ринком збуту польських товарів та джерелом сировини.

"Східні креси" - польська назва територій сьогоденної Західної України, Західної Білорусі і Литви, що колись входили до складу Польської республіки; «східна околиця».

8. Парцеляція - це невелика доля, поділ, подрібнення ґрунтів на невеликі ділянки (парцели), призначені для продажу або оренди. Була поширена в Галичині, Буковині, Закарпатській Україні під час перебування західноукраїнських земель під владою Австро-Угорщини, Польщі, Румунії, Чехословаччини.

9.  «Про державну мову і мову урядування органів державної влади та органів самоврядування влад адміністративних» - закон Польської республіки про обмеження вживання української мови в адміністративних органах, суді, освіті на підвладних полякам українських землях.

10. Осадники - це поселенеці, переселенеці, солдати у відставці, офіцери польської армії, члени їх сімей, а також цивільні добровольці-переселенці з числа поляків, які проживали на так званих «землях коронних» та отримали після закінчення радянсько-польської війни земельні наділи на територіях Західної України (зокрема Східна Галичина, Західна Волинь, Полісся) і Західної Білорусі.

Пояснення:

        2 февраля 1943 год – одна из самых судьбоносных дат в человечества. в этот день был совершен один из первых и решающих шагов на пути к освобождению земель от захватчиков – завершение грандиозной битвы на волге. этот переломный момент в великой отечественной войне положил начало контрнаступлению советских войск.          город на волге привлекал гитлеровцев больше всего. во-первых, это был крупный промышленный центр с большим количеством заводов, в том числе производящих тяжелые танки. кроме того, через этот транспортный узел направлялась в центр россии почти вся кавказская нефть. захват сталинграда значительно бы ослабил советскую армию и страну в целом. во-вторых, это был город, названный в честь самого сталина, действительно достойная цель! но город не сдался! даже необученные военному делу люди сражались за каждый дом в родном сталинграде. современного человека поражает то, что тогда люди сжигали дома и оставались без единого гроша, дабы не сдать город врагу. этим сталинградцы заслуживают особого уважения! каким мужеством, бесстрашием, патриотизмом надо обладать, чтобы по собственной воле остаться без крова, еды и одежды ради того, чтобы враги не захватили город? колоссальным! поставив себя на место жителя сталинграда, наверное, не каждый пожертвовал бы всем ради спасения своего города. сталинград - символ страданий и боли, ставший символом величайшего мужества! более 2 миллионов человек отдали свои жизни ради того, чтобы у нынешнего поколения стояло мирное небо над головой, ради щебетания птиц в весеннем парке, ради того, чтобы внуки смогли прожить полную, яркую, светлую и мирную жизнь, не похожую на ту, что была в те роковые сороковые, жизнь без запаха войны, жизнь, которую не смогли прожить они – сталинградцы, наши бабушки и дедушки, люди, достойные того, чтобы о них помнили и почитали их. так давайте же вспомним наших героев, защитников, спасителей. вспомним, склоняя головы…          мы обязаны сделать все, чтобы память о сталинградской битве никогда не меркла, чтобы люди знали всю правду и всегда помнили о том, что кровопролитием ничего не решить и что это самое ужасное из всего, что может быть на свете. черствым, жестоким и алчным убийцам никогда не покорялся честный и храбрый народ. так было всегда, так будет и впредь! хочется призвать нынешнее поколение к тому, чтобы они всегда были верны своей родине, своему отечеству, никогда не забывали свой дом, матерей, отцов, бабушек, дедушек, которые желают людям только благо, потому что несли на себе тяжелый груз горя и ответственности, никогда не поддаваться искушение и ни за что на свете не предавать свою родину, где бы ты не родился, где бы ты не жил, никогда не забывай об отчизне и о тех, кто отдал свои жизни в жестоком мире ради твоей свободы и счастливого будущего!