ДУЖЕ ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ. ОСОБЛИВОСТІ КУЛЬТУРНИЦЬКОГО Й ПОЛІТИЧНОГО ЕТАПІВ НАЦІОНАЛЬНОГО ВІДРОДЖЕННЯ НА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ ​

Практичне заняття . Особливості культурницького та політичного етапів національного відродження на західноукраїнських землях

1. Вчені виділяють три такі етапи :

1) Перший етап (академічний) розпочався після втрати автономії і продовжувався до середини ХІХ ст. ; характеризується тим , що українці як етнос стали нікому не потрібні ; тепер українська культура стає об'єктом невеликого кола інтелегентів .

2) Другий етап (культурницький) продовжується до середини 90-х років ХІХ ст. ; характеризується тим , що українська інтелігенція вже здобула історичний і політичний досвід , почали формуватися перші окремі українські партії , національна самосвідомість проникає в маси .

3) Третій етап (політичний) переростає в масову боротьбу , з висуванням вимог , в першу чергу відновлення незалежності України .

2. Початок нац. відродження на західноукраїнських землях почалося 70-80 рр. XVIII ст.

3.• Початок 30-х років ХІХ ст. - виникнення гуртка "Р�ська трійця" ;

• Травень 1848 р. - заснування Головної руської ради ;

• Липень 1848 - березень 1849 - робота в австрійському парламенті , в якому вперше були представлені депутати від українців .

1. Культурницький етап

Здобутки :

1)виникнення перших на Зх. Україн тницьких , археографічних та видавничо-культурних організацій ;

2) поява підстав та можливостей для створення перших політичних партій в Зх. Україні ;

3) Нац. самосвідомість проникає до всіх верств суспільства (селяни , міщани та інтелегенція) .

Особливості :

Це був індивідуальний рух підавсрійських українців про національне самовизначення , який дуже тісно переплітався з ідеями підросійських українців , а , отже , мав спільні ідеї про об'єднання всієї соборної України .

Культурницький етап є менш радикальним , в порівнянні з наступним етапом , політичним .

2. Політичний етап

Здобутки :

1) тепер українці знають , що вони єдине ціле ; завершення формування самосвідомості українського народу ;

2) висування українською інтелігенцією вимоги про широкі права автономії або незалежність австрійській владі .

Особливості :

Цей етап є більш радикальним , ніж попередній , адже тепер на кін ставилося все : перемога і незалежність вільної України або поразка та іноземне ярмо .

Широке пропагування саме політичної боротьби , на противагу попереднім етапам .

ВИСНОВОК :

Отже , патріотична й тницька діяльність української інтелігенції глибоко сприяла вихованню національно-свідомих українців .

В 1620-1621 годах Богдан Хмельницкий участвует в польско-турецкой войне, во время которой гибнет его отец, а он сам попадает в плен. После двух лет плена Хмельницкому удается сбежать (по другим данным, был выкуплен родственниками). После возвращения в Суботов он записывается в реестровое казачество.

Затем в биографии Хмельницкого начинается череда походов с запорожцами на турецкие города. Во время восстания казаков 1630-1638 годов имя Хмельницкого упоминается только один раз при подписании договора о капитуляции, который был написан рукой Хмельницкого (он был генеральным писарем у восставших казаков) и подписан им и казацким старшиной.

1635 году за храбрость был награжден золотой саблей от польского короля Владислава IV. В 1644-1646 годах участвовал в войне Франции с Испанией, командуя более чем двухтысячным отрядом казаков.

Воспользовавшись отсутствием Хмельницкого, польский подстароста Чаплинский, напал на его хутор и разграбил его. Бесплодные попытки искать возмездия на суде привели к тому что Хмельницкий поднял казаков на бунт, которые провозгласили его гетманом.

С 1648 года Хмельницкий с четырехтысячным войском выступил против поляков. Его победы над поляками вызвали всеобщее восстание черкассов и населения Малориссии против поляков.

17 сентября 1651 года заключен был так называемый белоцерковский договор, очень невыгодный для казаков. После этого договора началось массовое переселение народа в пределы Русского государства. Вскоре договор был нарушен поляками.

8 января 1654 года в Переяславле была собрана рада, на которой после речи Хмельницкого, указывавшего на необходимость выбрать кого-нибудь из четырёх государей: султана турецкого, хана крымского, короля польского или царя русского и отдаться в его подданство. Народ поддержал идею отдаться в подданство русскому царю.