Какие бывают певческие голоса​

Все певческие голоса подразделяются на женские, мужские и детские. Основные женские голоса – это сопрано, меццо-сопрано и контральто, а самые рас мужские голоса – тенор, баритон и бас. Все звуки, которые можно спеть или сыграть на музыкальном инструменте, бывают высокими, средними и низкими.

Объяснение:

Все певческие голоса подразделяются на женские, мужские и детские. Основные женские голоса – это сопрано, меццо-сопрано и контральто, а самые рас мужские голоса – тенор, баритон и бас. Все звуки, которые можно спеть или сыграть на музыкальном инструменте, бывают высокими, средними и низкими.

З точки зору класифікації мистецтв музика є:

часовим мистецтвом (музичний твір розгортається та сприймається в часі, так само як і в театрі, літературі, танці, вірші, пісні…)

виконавським мистецтвом (посередником між творчістю та сприймачем є виконавець, так само як і в танці, театрі)

незображальним мистецтвом (музичні образи в більшості випадків вільні від конкретного відображення дійсності, так само, як, наприклад, й архітектурні).

У той же час музика може поєднуватись з іншими видами мистецтва, а саме:

зі словом (вокальні та вокально-інструментальні твори, опера та оперета, музична декламація),

драматичною дією (театральні та кіно-твори),

танцем і жестом (балет, пантоміма)

Дослідники вважають, що з плином історії музичного мистецтва можна розрізнити три основні форми його побутування. Це — синкретична, естетична та віртуальна форми.

Першу — синкретичну форму музикування визначає синхронізм творення, втілення та сприйняття музики. Це — найстаріша форма побутування музики. Музичний жанр виступає передусім як канон, що забезпечує відтворення відповідної певній традиції ситуації. Основною функцією жанру стає комунікативна функція

Друга — естетична форма з'явилася з розвитком нотного запису. Музичний жанр стає естетичним феноменом. Музичні твори подаються слухачеві. Цій формі характерне злиття строгої організації з чуттєво повноцінною звуковою та інтонаційною формою. Основною функцією жанру стають семантичні функції.

Третя — віртуальна форма (т. зв. шизофонія) виникла з появою та розвитком індустрії звукозапису, що призвела до розриву між виконанням та сприйняттям музики. Від попередніх форм побутування музики, шизофонічну форму відрізняє те, що музика може слухачем практично в будь-якій ситуації. На зміну публіці приходять відокремлені слухачі. Основною функцією жанру стають структуротворчі функції, що часто призводить до плутанини понять жанру і стилю, особливо стосовно популярної музики. В багатьох випадках вдалішим терміном музикознавці вважають термін «музичний напрямок».