5. Завдяки кому Шевченка було викуплено з кріпацтва і в якому роц

4 травня 1838 року в Царському Селі відбулася лотерея поміж членами царської родини та за вельможами. Розіграли портрет вихователя спадкоємця російського престолу Василя Жуковського. На вручені гроші викупили із кріпацтва Тараса Шевченка

Карл Брюллов 1838 4 травня

Аж серце радіє, що вкраїна міцніє. аби живі, а що голі — то нічого: колись і наша візьме. або волю здобути, або дома не бувати. а йому щодня неділя. аби день переднювати та ніч переночувати. аби цвіт, а ягідки будуть. аж до діброви чути ваші розмови. або розумне казати, або зовсім мовчати. аби день до вечора. аби голова на в’язах, а розум дарма. або грай, або гроші вертай. або пан, або пропав. а вдарило б на тебе з ясного сонця. аби шия — ярмо буде. аби руки і охота, буде зроблена робота. аби розум — щастя буде. або рибку їсти, або на дно сісти. або зі щитом, або на щиті. або зиск, або втрата. ані з плечей, ані з очей. багато снігу — багато хліба. бджоли раді цвіту, а люди — літу. бджола мала, а й та працює. без охоти нема роботи. білі руки роботи бояться. без роботи день роком стає. без вітру і трава не шелестить. боїться, як торішнього снігу. буде утіха, як з дірявого міха. бережи, як ока в лобі. бачить так, як та сова вночі. багато, хоч греблю гати. буває, що й черенок блищить. батога з піску не сплетеш. батогом обуха не переб’єш. бачить глаз, а зуб не дістане й раз. бовть, мов козел у воду. борода по коліна, а розуму , як у дитини. були б пиріжки — будуть і дружки. баба знехочу ціле порося з’їла. без вогню пече. брехнею світ перейдеш, а назад не вернешся. брехень багато, а правда одна. брехун на всі заставки. брехали твого батька сини та й ти з ними. брехливу собаку далеко чути. брехливий чоловік — як вугілля: хоч не спалить, то очорнить. брехнею хліба не їсти. будеш трудитися — будеш кормитися. без діла слабіє сила. без розуму ні сокирою рубати, ні личака в’язати. без вірного друга великая туга. біля сухого дерева й сире горить. біль без язика, але каже, де болить. був кінь, та з’їздився. був колись горіх, та звівся на сміх. боятися смерті — на світі не жить. біда вівцям, де вовк пастушить. бояться пса не того, що гавка, а того, що лащиться. без мила голить. бездонної бочки не наллєш. бесіди багато, а розуму мало. борода не робить чоловіка мудрим. без трудів не їстимеш пирогів. без діла сидіти, то можна одубіти. бува лихо, що плаче, а бува, що й скаче. боязливому по вуха, сміливому — по коліна. було б здоров’я — все інше наживем. бережи одяг, доки новий, а здоров’я — доки молодий. багато няньок — дитина без ока. було, та загуло. були у кози роги, та стерлися. беруть завидки на чужі пожитки. багато диму — мало тепла. багато галасу даремно. без гриця й вода не освятиться. більше вір своїм очам, ніж чужим речам. береться за діло, як п’яний за тин. в сраці був, гімно видів. вари срако борщ, а я піду на солдатів дивиться. вмій , знай, коли і перестати. видно, хоч голки збирай. від добра добра не шукають. все минеться, одна правда останеться. вже й пережував, а він і ковтнуть не хоче. восени і курчатам корми будуть. восени і горобець багатий. він і комара не скривдить. вірний друг — то найбільший скарб. він укусить і меду дасть. всякий молодець на світ образець. все любить міру. від своєї тіні не втечеш. вода все сполоще, тільки злого слова ніколи. він дуже розумний: решетом у воді зірки ловить. ворона й за море літала, та дурна верталась. в очах мигтить, а в голові свистить. вітер свище в голові. високий — як дуб, а дурний — як пень. високий до неба, а дурний, як треба. великий дуб, та порохнею напханий. воскова вдача: аби до тепла, так і тане. вали кулем — потім розберём. віл коня шукає, а кінь його виглядає. в очереті шукає сучка. в криницю воду лить — тільки людей смішить. в лісі був, а дров не бачив. виміняв шило на швайку. в невмілого руки не болять. вона співає, як муха в глечику. ви по-вашому, а ми по-нашому, а вони по-своєму. в гості збирайся, а вдома пообідать не забудь. в чужому глазу бачить зразу, а в своїм — ні разу. всіх би перегнав, та бігти боюсь. ви утрьох, та злякались вовка, а ми усеми, та тікали від сови. вже не в одній чарці денце бачив. воду п’ють, а голова з похмілля болить. вчи лінивого не молотом, а голодом. від ледачого чую, то й не дивую. в гарячці лежить, а без пам’яті хліб їсть. в роботі «ох», а їсть за трьох. вдача собача: не брехне — то й не дихне. вір своїм очам, а не чужим речам. від людського поговору не запнешся пеленою. великої треба хустки, щоб зав’язати людям усти. він є, що й на вербі груші ростуть. високо літав, а низько сів. величається, як заєць хвостом. вертиться, як сорока на тину. в чуже просо не пхай носа. вчепився, як рак. ворона маленька, та рот великий. він такий, що з вареної крашанки курча висидить. він по крашанках пройде і ні одної не роздавить. вовка як не годуй, а він усе в ліс дивиться. вовк лисиці не рідня, та повадка одна. в очі любить, а за очі гудить. в лиху годину узнаєш вірну людину. в сльозах ніхто не бачить, а як пісні співають — так чують. від малих дітей болить голова, а від великих — серце. великі діти — великі й турботи. всякій матері свої діти милі. від огня, води і злої жони — боже борони. вона за ним сохне, а він і не охне. волос сивіє, а голова шаліє.