Літературний паспорт твору "Книжки в обкладинках червоних

є

Объяснение:

Автор –  М. Цвєтаєва Назва – «Книжки в обкладинках червоних». Вірш входить у розділ «Дитинство» збірки “Вечірній альбом” Жанр – Ліричний вірш Тема «Книжки в обкладинках червоних» – Про улюблені книги, які супроводжували дитинство ліричної героїні Ідея. Захоплення книгами, класичною музикою робить людину духовно багатою, розширює її кругозір, робить життя емоційно наповненим, змістовним. Потрібно цінувати золоту пору дитинства. Композиція. Вірш складається з 35 рядків. І частина – спогади про дитинство, про любов до читання, музики, фантазій. ІІ частина – опис хвилюючих моментів із улюблених книг. ІІІ частина – печаль від неможливості повернення в минуле, у щасливу пору дитинства. Образи. Книги, музика, Мама, Гріг, Шумана, Кюї, Діоген, Том, Беккі, Гек, Принц, Жебрак, Дитинство Настрій. Мрійливий, надзвичайно схвильований, емоційний Художні засоби «Книжки в обкладинках червоних» Епітети: дитячих раювань, червоні палітурки, тремкі вогники, друзі незрадливі, золоті часи, золоті імена Метафора: книги несуть розраду Вірш М.Цвєтаєвої учить нас уміти побачити незвичайне у буденності життя, радіти кожній миті нашого існування, зберігати в серці чудові хвилини дитинства. Характеристика ліричної героїні поезії М. Цвєтаєвої: розумна, начитана, любить музику і художню літературу, романтична, любителька пригод, знає світову історію, співчуває знедоленим, уболіває за справедливість, цінує золоту пору дитинства, сумує за своєю матір’ю, рідним домом, щира, відверта, тонко відчуває красу мистецтва, яке викликає в неї творчу уяву

Джерело: https://dovidka.biz.ua/knizhki-v-obkladinkah-chervonih-analiz/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

Музична культура як частина духовної культури людей є невід’ємною від культури народу, якому вона належить. і навпаки, людина не може бути духовно багатою, а відповідно і духовно здоровою, якщо вона відірвана від своєї народності, рідної культури. науковцями психолого-педагогічних дисциплін було визначено декілька соціокультурних моделей (типів) особистості, що помітно впливають на повсякденну поведінку наших сучасників. це: соціокультурна модель людини тоталітарного минулого, західна соціокультурна модель особистості та національна соціокультурна модель особистості, котра ґрунтується на засадничих рисах українського національного складу. перша – невпинно прищеплювала комплекс неповноцінності власної нації (ігнатенко п., 1995, 37), що негативно відображалося на психічному здоров’ї молоді, формуючи внутрішньо конфліктну та зламану особистість. друга модель найчастіше ґрунтується на американському наборі цінностей масової культури. західна модель особистості покладена в основу більшості сучасних закордонних превентивних програм, з якими нині мають змогу ознайомитись українські педагоги. у цілому ця ідеальна модель вбачає в людині раціонально-зорієнтовану, самостійну особистість, котра добре контролює життєві ситуації, планує свій спосіб життя, відповідально ставиться до власного здоров’я (литвин-кіндр. на-во..ст. 90). водночас досвід показує, що засвоєння українськими школярами рис соціокультурної моделі людей особистості не завжди призводить до успішного формування в них навичок здорового способу життя. у цьому випадку декотрі риси можуть прищеплювати дітям “всупереч” їх національній вдачі, внаслідок чого відбувається трансформація особистісних якостей учнів у деяку нову структуру, яка є не зовсім адекватною конкретним екосоціальним характеристикам довкілля. так, о. киричук твердить, що необхідно відмовитись “від форми зовнішнього і внутрішнього життя заходу, що нав’язується українському суспільству. натура людини, її ментальність створювалась протягом багатьох сторіч. і на те добре, прекрасне і розумне, що було і залишено в народній душі. слід спиратися, а не покладати надії” на технологічні прийоми виховання ” (киричук о., 1996) третя соціокультурна модель поєднує в собі національний склад і національний характер. принцип етнізації виховного процесу, що “визначений концепцією національного покликаний сприяти відтворенню у дітей менталітету свого народу, увічнювати в підростаючих поколінь те позитивно-специфічне, що є в кожній нації” (хрущ в., хрущ о., 1997, 22). проблеми і труднощі виховання особистості, яка зорієнтована на засвоєння рис національної соціокультурної моделі, знайшли свою розробку в працях вітчизняних учених із проблем педагогічної й етнічної психології (москалець в., орбан л., хрущ в., хрущ о. та і наприклад у дослідженнях в. москаль ця обґрунтовується нагальна потреба враховувати етнопсихологічні особливості учнів в організації всього навчально-виховного процесу. його моделювання в школі має спиратися на основні стрижневі риси українського національного складу особистості. так, у книзі “народознавство” с. литвин-кіндратюк припускає, що засвоєння теперішніми і підлітками позитивно-специфічних рис національної соціокультури моделі особистості може сприяти не лише їхній більш успішній соціальній адаптації, духовному зростанню, а й скерувати конструктивну активність учнів у напрямі самоорганізації зсж у конкретних екосоціальних умовах. національна соціокультурна модель є гарантом формування національного складу і характеру як компонентів гармонійної структури особистості. таким чином, короткий порівняльний аналіз нормативних соціокультурних моделей та емпіричних типів поведінки, які є результатом соціальної взаємодії в сучасному суспільстві свідчить, що в основу психолого-педагогічного проектування здорового способу життя сучасних школярів слід покласти національну соціокультурну модель особистості, котрій притаманні виразна гуманістичність, природо- і культуровідповідність. опора на національну соціокультурну