Визначення тему 19-го сонета із циклу "Священні сонети. Як воно пов'язана з долею автора

Сам сонет:

Щоб мучить мене, крайнощі у всім

Зійшлися; я — клубок із протиріч;

В душі моїй зустрілись день і ніч;

Веселий щойно — враз стаю сумним.

Впадаю в гріх й розкаююсь у нім.

Любов кляну й хвалу їй шлю навстріч;

Вогонь я й лід, жену й тікаю пріч;

Німий в мольбі, великий у малім.

Я зневажав ще вчора небеса —

Молюсь сьогодні й Богові лещу,

А завтра вже від страху затремчу —

Й набожність потім знов моя згаса.

Коли тремтів від страху я — ті дн ння, може, принесуть мені.

Объяснение: автор влюбивсч в нотту

Мені дуже подобається визначення поняття "матерія" з підручника фізики: "матерія - поняття, стан простору, речовина, яка існує незалежно від нашого знання про нього". те ж саме можна сказати про нашу країну. вона існує незалежно від того, бажають інші нації та окремі люди її визнавати чи ні. ми постійно переймаємось сусідством з росією: там же такі простори! багатства! нафта! там же такі глибокі традиції! світова популярність і авторитет! наукові досягнення! визнана світом література, , музеї! а що у нас? "махають двокольоровим прапором, навчають мови, зайвої для сучасної людини, та пишаються цим селюком шевченком! " я особисто згоден з тим, що вважати шевченка всесвітньо відомим поетом ранувато. а може, це йому й не треба? чи багато неросіян читають пушкіна в перекладі? може, шевченко надто "національний", щоб бути зрозумілим іншим ? тай і взагалі, чи багато митців з інших літератур мають стабільний успіх за кордоном? не дуже багато, прямо скажемо. головні "постачальники" цих письменників - велика британія, німеччина, сша, франція. набагато менше їх походить з іспанії, італії, східних країн. взяти ту ж росію: кого з її письменників постійно читають, екранізують, ставлять у театрах неросіяни за кордоном? толстого, достоєвського, чєхова, набокова (який писав ійською); набагато менше - тургенєва, лєскова, бердяєва. та й хто з російського "канону" є чистим росіянином? француз лермонтов, ефіоп пушкін, грузин маяковський чи єврей бродський? більшість митців і мислителів росії зазнали глибокого впливу української культури, психології, природи. булгаков, бердяєв, цвєтаєва тривалий час жили у києві. сковорода, який вже навіть москвою визнається українським філософом, був одним з найвпливовіших вчителів толстого. достатньо лише побіжного прочитання гоголя, щоб визначити суржик, українську тематику, мислення, гумор, цитати з народних пісень і дум. не меншого впливу нашої культури зазнали й сусідні країни: "польські" філософ оріховський і поет богдан-ігор антонич, француз оноре де , німець райнер-марія рільке, єврей шолом-алейхем та єврейська цивілізація як така (єврейські народні танки походять від гуцульських хороводів), та, нарешті, "росіяни": педагоги сухомлинський і макаренко, фізики капиця та патон або літературна та театральна богема москви та санкт-петербурга, яка автоматично поповнювала ся кращими силами російських колоній, і в першу чергу україною. якщо ми вже говоримо про минуле, то цей список можна було б продовжити: хоч це питання й складне, але "колискою трьох слов'янських народів" була не московська чи якась, а київська русь. до петра і вся московська еліта була неписьменною в той час як в україні козацька старшина вчила своїх дітей в європейських університетах, а письменність була поголовною. "відродження" російської культури хvііі століття відбулося на 90 % перенесенням київської еліти до москви й петербурга. на фоні мазепи, який вільно володів декількома європейськими мовами, петро і з його голандськими судоверфами (по-сучасному, пту) не мав жодних переваг. тому не треба слухати прихильників росії. ми - аж ніяк не вторинна нація, і не треба вважати українське чимось другорядним, нижчого гатунку. з іншого боку, попри всі недоліки й слабкість політичної влади, ми єдина країна снд, де з 1989 року не було війни. ми маємо багато громадянських прав, яких не існує в сусідніх країнах (альтернативна військова служба, наприклад). ми віддали свій атомний потенціал, і хоч це не знайшло належного світового поцінування, цей жест доброї волі має викликати нашу повагу до уряду. нам потрібна рівновага між розвитком свого і вживанням у світову громадськість, а також наполеглива праця над поліпшенням життя. думаю, це був би велетенський крок уперед, якби міністерство освіти затвердило другою державною мовою ійську. це позбавило б нас необхідності знайомитися із світовою думкою через посередництво російських перекладів, а також приєднало більше людей до величезних ресурсів інтернету. ми також маємо піднести на належний рівень нашу освіту і культуру праці. я з оптимізмом дивлюсь у майбутнє. моя країна ще скаже своє слово. моєму поколінню настав час діяти!