Дати повну характеристику образу Софійки, використовуючи цитати ( М.Павленко " Русалонька з 7в")

“Спідничка і штани, якщо їх не підперізувати, неодмінно сповзають”. “Ну от, морочитись із братиком знову Софійці! Ні-ні, вона обожнює маленького Ростика! Проте мусять бути якісь межі. Усеньке вчорашнє післяобіддя вона вистоювала з візочком під магазинами: тітонька з мамою не минули жодного, вибираючи тканини і, як її, фурнітуру. Сьогодні ж укотре доведеться занапасть робити математику: зайнята-бо з дитиною!” “На уроки встигла. Краще б запізнилася: з математики все одно підхопила сімку! Кого винуватити? Братика? Русалоньку, через яку плакала замість уроки робити? Не краще й з українською. Завдання виконала швидко, навіть дала списати Кулаківському, а той… Тільки й бовкнув: “Сенк’ю, ти – кльова!” Та всі перерви підкидав хрущів до рюкзака – не Софійці – противній Ірці Завадчук. Що ж, справжній рятівниці і в казці, і в житті зостаються крихти зі столу суперниці!..” “Свого часу Софійка збирала стартовий капітал. Дуже мріяла про комп’ютер… Окрилена сподіваннями, взялася працювати в Сашка художником (підписувала картонки для товару) і реалізатором за сумісництвом. Більше двох днів не витримала… а вторгувала хіба на пачку морозива. Кинула це діло.” “Так-так, віднині Софійка, вже повноправна семикласниця, розпочинає найприємніший період кожного навчального року – літо!” “І трохи розпатлала темне волосся: не те, щоб дуже, а якраз, щоб ніхто нічого не запідозрив. Злегка покусала губи і пощипала для рум’янцю вилиці: не малюватиметься ж, як Ірка Завадчук! Ще якби справді яке свято, а то…” “Софійка мужньо витримала вливання тарілки супу… Витримала братикові рулади й енергійне стрибання ним по кімнаті. Витримала й роззявлену пащу підручника з математики…” “… задивилась на захід сонця і уявила: вони з Вадимом Кулаківським стоять у цкркві перед вівтарем, а на ній – коралі…” “Десь аж коло дому братик задрімав. Обмостила його ковдрочкою, підібрала пустушку, що випурхнула з візочка (тепер, як завше, думай, куди її, брудну, покласти!). Поправила шапочку, мимоволі замилувалася: справжнє тобі янголятко! Але далі хай самі бавлять свою дитину!” “Справжні принци мусять колись-таки надати перевагу тим, хто штурмує храми науки! На жаль, справжній принц уваги не звернув. Бо Софійку не викликали. Ні з ненависної математики, ні з улюбленої літератури…” “Десь аж коло дому братик задрімав. Обмостила його ковдрочкою, підібрала пустушку… Поправила шапочку, мимоволі замилувалася: справжнє тобі янголятко! Але далі хай самі бавлять свою дитину!” “Тікала як уранці… Це ж треба! Відразу – такий серйозний поворот: у кафешку! А тоді дивуйся, чому така легковажна молодь.” “Софійка увімкнула світильник й розгорнула книжку. Хоч уже давно перечитала “Трьох мушкетерів”, “Тома Сойєра”, “Людину-амфібію”, “Голову професора Доуеля”, “Останнього з могікан” із татової бібліотеки, а також усі томи “Гаррі Поттера”… у хвилини відпочинку або розпачу її манили знайомі давні казки. Народні чи авторські (вони всі гріли Софійчину душу), аби тільки з щасливим кінцем. От і ця, про Русалоньку, так до серця припала!” “Софійці не набридало морочитися з курчатами, пасти гусенят. Захоплено копала черв”яків для качок…” “Цілувала свою вірну кицю. З не меншою ніжністю розцілувала братика… Скоро його можна буде вчити літер і лічбі. У Софійки вже давно заготовлено для нього цілий ящик таблиць і малюнків.” “Та впевненості не додалося: Софійка надто добре знала, що ніколи не зможе бути такою стильною, як Ірка Завадчук.” “Звичайно, як у казці: хату заметеш – сядеш посидиш, посуд помиєш – сядеш посидиш, хліба купиш – сядеш посидиш, з Ростиком погуляєш – сядеш посидиш…” “І, що найгірше, їй анітрохи не хочеться рятувати цих скупеньких людців! Як там вчили на позакласному читанні у Тичини? “Та нехай собі, як знають, божеволіють, конають!.. Божеволіють, конають: нам – своє робить…” “Саме так: нам своє робить! Допоки може, Софійка робитиме все, що їй під силу!” “Що таке життя? Куди дівається минуле? Куди діваємось ми?” “Софійка вперше відкрила давно усім відому істину: вона нічого не знає і не розуміє в цьому житті.” “Гардероб чималий, шкода, що примітивний.” “Дякую, мамусю!” – кинулась мамі на шию, чого давно вже собі не дозволяла.” “Кинула оком в одне люстро. Звідти на Софійку ледь подивовано глянула… красуня. Така, якою мріяла стати: темне густе волосся, коралові уста й чиста ніжна шкіра…” (майбутнє) “А ти все така ж!.. – замилувався дівчиною Вадим, – і красою, і розумом!” “Але Софійка, мабуть, виросла з того віку, коли купуються на білих коней, навіть із принцами на додачу! Ах, серце, серце! Невже ти так зачерствіло в буднях? Де той вогонь, що спалював тебе колись од кожного Вадимового погляду?..” (майбутнє) “Я чув, що пишеш для дітей… у журналах. Пора б і книжку, як вважаєш?..” (майбутнє)

Джерело: https://dovidka.biz.ua/tsytatna-kharakterystyka-sofiiky-rusalonka-iz-7-v/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

Объяснение:

Софійка — звичайна школярка, яку, як і інших, змушують допомагати батькам, доглядати молодших братиків або сестричок. Як і кожна дівчинка, Софійка довго підбирає одяг, щоб привернути увагу хлопця. Вона щирий друг, готовий прийти на до ризикуючи власним життя, дещо авантюристична, щира, відверта, співчуває чужому горю, смілива, відповідальна, розумна. Дівчинку Софійку зовсім замучили нічні жахіття, що відбуваються у квартирі знизу. Хазяї цієї квартири поїхали, а за кімнатними квітами доглядає сусідка бабця Валя. Дівчинку трішки лякає і сама бабця, і її чорнющий кіт Фантик, та найбільше її бентежать крики й тупіт, що в ніч на повний місяць чи грозу чуються з пустої квартири внизу. Ще Софійка страшенно переживає через те, що однокласник Вадим Кулаківський майже не звертає на неї уваги. Дівчинку бентежить новина, що рід Кулаківських протягом багатьох поколінь переслідує якесь прокляття. Понад усе Софійці хочеться до родині, щоб Вадик жив у нормальнім сім’ї, не страждав, бо батьки далеко, а стара бабуся не може впоратися з вибриками онука-підлітка. Правда, самому Вадику його життя подобається, адже він робить усе, що заманеться: почав палити цигарки, водиться з якимись непевними людьми, краде й перепродує крадене. Щоб вирятувати однокласника з життєвих негараздів, Софійка відважилася подолати час. Дізнавшись, що стара шафа – це портал, через який можна повернутися в минуле і змінити щось на краще, дівчинка не побоялася використати таку можливість.

Объяснение:

исходя из этого можно написать: смілива, закохана, сердешна, кмітлива, розумна, дружелюбна, щира

Тарас григорович шевченко народився 9 березня 1814 року в селі моринцях звенигородського повіту київської губернії (тепер черкаська область) у родині кріпаків григорія і катерини шевченків. батько тараса був хліборобом, до того ж умів читати й писати.коли тарасові було два роки, родина переїхала до села кирилівка.у 1822 році батько віддав сина в науку до дяка. 1823 року померла мати тараса. батько одружився вдруге з терещенчихою, яка мала трьох своїх дітей. з того часу в родині точилися постійні сварки між батьком і мачухою, між дітьми.після смерті батька мачуха вижила пасинка з батьківської оселі, і   а прагнучи стати художником, хлопець побував у трьох церковних малярів. проте жоден з них не виявив у хлопця таланту). хоч від жорстокого маляра тарасові не раз діставалося, але він терпів знущання задля омріяного мистецтва. хлопець чимало малював з натури.одного разу, перемальовуючи статуї в літньому саду, шевченко зустрів земляка — художника і. сошенка, який познайомив його з видатними діячами російської й української культур (к. брюлловим, в. григоровичем, о. венеціановим, в. жуковським, є. іребінкою).у 1837 році тарас шевченко написав поему «причинна», а 22 квітня 1838 року спільними зусиллями згаданих митців шевченко був викуплений з кріпацтва. цього ж року він став вільним слухачем академії мистецтв, а згодом одним з найулюбленіших учнів видатного російського художника брюллова. юнак поглинав книги з мистецтва, всесвітньої історії слухав лекції з анатомії, фізіології, зоології, часто бував у театрах і музеях.у 1840 році тарас шевченко надрукував поетичну збірку «кобзар». у 1843 — 1845 роках поет відвідав україну. за кілька місяців він устиг побувати в багатьох місцях київщини, чернігівщини та катеринославщини (тепер дніпропетровська область). поет гостював у ліберально настроєних панів. але найбільше його вразили побачені картини злиденного життя кріпаків, їхнє безправне становище. побував тарас і на місці розташування славної запорозької січі. у рідному селі шевченко побачився з братами й сестрами, застав ще живого діда, намалював його, а також свою хату.у 1845 році поет повернувся до петербурга, завершив навчання в академії, видав на власні кошти «живописну україну» — серію картин, де відображено історичні місця україни, її побут і природу. написав п’ять поем: «кавказ», «єретик», «великий льох», «наймичка», «і мертвим, і живим…» та всесвітньо відомий «заповіт».у 1846 році тарас шевченко вирушив до україни з метою там оселитися, знайшов роботу в київській археографічній комісії та почав змальовувати й описувати історичні пам’ятки по всій україні. цього ж року в києві поет познайомився з викладачем історії київського університету, в майбутньому — видатним ученим-істориком, письменником та публіцистом м. костомаровим, який загітував шевченка вступити до таємної політичної організації — кирило-мефодіївського братства, яке поширювало ідеї слов’янського єднання5 квітня 1847 року шевченка було заарештовано і відправлено до петербурга..але один офіцер доніс начальству, що шевченко всупереч волі царя живе не в казармі, а до того ще й малює. негайно в поета було вчинено обшук, тарас григорович, попереджений друзями, спалив майже всі свої папери (листи, малюнки, різні згшиси), тільки «захалявні книжечки», передав на зберігання.у 1850 році шевченка переведено до новопетровського укріплення — на півострові мангишлак. умови тут були жахливими. шевченка тут протрималимайже сім років.   повернення поета до петербурга вітали всі прогресивні сили країни. у 1859 році шевченко отримав дозвіл повернутися в україну. але за революційну агітацію серед селян його знову заарештували і звеліли виїхати до петербурга.4 вересня 1860 року рада академії мистецтв надала шевченкові звання акадеціка-гравера. цього ж року виходить нове видання «кобзаря». шевченко багато працює: пише вірші, створює нові гравюри, стежить за поширенням свого «букваря», планує видання кількох підручників.10 березня 1861 року тарас григорович шевченко помер.хоч офіційні кола потурбувалися, щоб повідомлення про смерть поета було надруковане із запізненням, і хоч була сильна негода, на похорон шевченка зібралося багато людейосновні твори: поеми «», «єретик», «кавказ», «великий льох», «сон» («у всякого своя доля…»), «катерина», «наймичка», «неофіти», послання «і мертвим, і живим…», п’єса «назар сто-доля» повість «художник», збірка поезій «кобзар»,