Доберіть до поданих слів прикметники, дієприкметники, дієприслівники, щоб вони утворили словосполучення, визначте тип зв’язку. Шампунь, путь, собака, біль, Сибір, продаж, ягня, головешка, санаторій, вовчище, дзот, ЄС, ООН, НАТО, дріб, шинеля, перепис, роль, рояль, тополя, кашне, аташе, загс, неп, салямі, чорнило.

Дієприслівник означає другорядну дію порівняно з основною дією того самого предмета: Відпочиваючи, читаю.

Дієприслівники бувають недоконаного і доконаного виду. Час у них не визначаємо.

Дієприслівники недоконаного виду (що роблячи?) називають дію, одночасну з основною дією.

Вони творяться від теперішнього часу дієслова за до суфіксів -учи (на письмі ще -ючи) для І дієвідміни і -ачи (-ячи) для II дієвідміни. Для цього досить дієслово поставити в 3-й особі множини теперішнього часу (що роблять?) і -ть замінити на -чи: несуть — несучи, борються — борючись, гуркотять — гуркотячи.

дієслово в 3-йособі множини (вони)(що роблять?) пишуть
пишу
чить
дієприслівникнедоконаного виду(що роблячи?)пишучи
Зауважте! У кінці дієприслівників завжди пишеться буква и. Дієприслівники треба відрізняти від близьких за звучанням активних дієприкметників у називному відмінку множини, які на відміну від дієприслівників мають закінчення -і: дієприслівники відповідають на питання що роблячи? (сяючи, ревучи, сидячи), дієприкметники — на питання які? (сяючі, ревучі, сидячі).

Дієприслівники доконаного виду (що зробивши?) називають дію, яка передує основній дії: Відпочивши, читаю.

Вони творяться від минулого часу дієслова доконаного виду (що зробив?) за до суфікса -ши: сказав — сказавши, приніс — принісши, переміг — перемігши. У кінці цих дієприслівників теж завжди пишеться буква и.

минулий час дієсловадоконаного виду (що зробив?)написав
написав
+ши
дієприслівникдоконаного виду(що зробивши?)написавши
У дієприслівниках, утворених від дієслова на -ся (-сь) після твірних суфіксів майже завжди вживається суфікс -сь (суфікс -ся трапляється лише у віршованих текстах): змагаються + чи – змагаючись, задуматись (задумався) + ши – задумавшись.

Дієприслівник можна вживати лише тоді, коли в реченні до одного діяча відноситься щонайменше дві дії. У такому разі дієприслівником позначають менш важливу, другорядну дію.

Наприклад, не можна вжити дієприслівник в реченні Коли в грядуще дивимось сьогодні, нам уявляються лави молоді, бо тут кожна дія стосується іншого діяча: дивимось — ми, а уявляються (хто? що?) — лави. І навпаки, в реченні Коли в грядуще дивимось сьогодні, бачим лави молоді можна вжити дієприслівник, бо обидві дії стосуються того самого діяча ми — ми дивимось і ми бачим: В грядуще дивлячись сьогодні, ми бачим лави молоді... (М. Нагнибіда.)

Дієприслівник прилягає до присудка, окреслюючи другорядний процес, що його зазвичай виконує підмет. Розгляньмо три речення:
1. Сонце піднімається з-за обрію та освітлює долину.
2. Піднімаючись із-за обрію, сонце освітлює долину.
3. Сонце піднімається з-за обрію, освітлюючи долину.
У реченні (1) суб’єкт — сонце є підметом, який виконує два рівноправні процеси (піднімається та освітлює).
У реченні (2) мовця цікавить передусім освітлювання долини, тобто процес освітлює буде основним, а поданий дієприслівником піднімаючись — другорядним, що супроводжує основний.
У реченні (3) навпаки, йдеться насамперед про рух сонця, тому другорядний процес подано дієприслівником освітлюючи.
ВИВЧИ ЦЕ І ВСЕ ЗРОЗУМІЄШ✊

Україна майбутнього – це прекрасна та забезпечена держава. ії поважають та цінують в європі, та й в усьому світі. сюди без перепинів та з охотою приїжджають у справах та відпочити громадяни з сусідніх країн. людей приваблюють чисті повітря та вода, мальовничі краєвиди та дбайливо збережені історичні пам’ятники. я думаю, це буде країна насамперед без страху. де ніхто не озирається наїжачено, очікуючи чергового «нападу» у транспорті чи в установах. де люди ходять вільно та дихають вільно. де всюди, в мегаполісі, маленькому містечку чи на селі можна крокувати впевнено і не боятися крадіїв та хуліганів. і просто посміхнутися перехожому на вулиці без страху, що хтось щось «подумає»! а майбутнє україни у моїй мрії прекрасне. і люди в ній прекрасні   – вони вільна та творчі на роботі, запальні та підприємливі у навчанні, доброзичливі. українцям взагалі притаманні доброзичливість та гостинність – твори багатьох українських письменників нас у цьому переконують.   культурне та мовне розмаїття в україні майбутнього не сприймається як проблема. яка ж це проблема? це – дар божий! це культурне багатство, можливість долучитися до кількох картин світу водночас! у когось в країні немає такого багатства, а в нас є! в україні майбутнього кожна людина поважає себе та інших, вона легко може перейти на мову сусіда , вона хоче навчитися мові співбесідника, підтримати розмову. і так само робить сусід – він вважає собі за честь говорити на мові друга … і я вірю – в українців майбутнього є віра в свою можливість перемогти, можливість бути щасливими, попри всі негаразди. можливо, я дуже багато мрію та змальовую майбутнє надто ідеальним. для того, щоб досягти такого рівня, потрібно дуже багато працювати, переймати провідний досвід інших країн. але якщо вважати, що в майбутньому буде «ще гірше», то воно так і буде. мабуть, тому наша країна бідна та має купу проблем, що більшість наших людей, особливо літніх, завжди кажуть: «а далі буде ще гірше», «ой, а що ж буде далі? ». просто руки опускаються, коли таке чуєш.