4. Складне речення із сурядним, підрядним і безсполучниковим зв'язком є6 рядку
AA малі хлопці йшли з рукавицею, у якій повно зерна: Пшениці, жита, ячменю, вівса,
гороху.
БУже травень засвітив свічки каштанів білі, 1 йде в Квітках весна у рідному краю, я так
його люблю, що передать не в силі в закоханих словах усю любов мою.
В Над річкою, в чистім полі, могила чорніє, де кров текла козацькая, трава зеленіє.
ГНині кожен має бути людиною в людстві, щоб кожним нервом відчувати його болі і
тривоги.​

на хвилі історичних припливів і відпливів тарас шевченко то приходить до нас, як велике сонце; то віддаляється, як далека зірка, від якої залишається сама назва. до цього космічного порівняння не задля звеличення. у нашому мікросвіті справді живе макросвіт. на нас діють його закони, навколо нас витають, нас будять і опромінюють вічні супутники — носії духу. істину вчення григорія сковороди про єдність трьох світів — мікросвіту, макросвіту і світу біблії — ми гостро відчули в xx столітті, коли  .від утрати цього третього світу почали розпадатися і глухнути перші два.  ми стали ворогувати з природою і з собою.

феномен шевченка відбиває нашу національну природу, наше світосприймання, наше минуле і нашу надію на майбутнє. він символізує душу українського народу,, втілює його гідність, дух і пам’ять. отже, шевченко в нас більше ніж великий поет — він національний пророк і мученик, розіп’ятий і воскреслий. нині, коли україна стала місцем найжорстокіших експериментів віку, великою чорнобильською притчею, шевченкове сонце зазирає нам у вічі так, як ще ніколи.

написавши слово «бог» з малої літери у всіх виданнях «кобзаря», наш лютий час дав свій антишевченків-ський ключ до книги. справа в тому, що таке переосмислення центрального образу перевернуло призму шев-ченкового світосприймання і здрібнило великі світила шевченкового світу — любов, істину, волю, добро, матір, україну. актуальність шевченка сьогодні не в тому, що він порушував великі вічні питання або дав нам відповідь на них,- кожне покоління мусить(само шукати відповіді на питання, поставлені часом. нині ми повертаємося лицем до загальнолюдських цінностей, а отже, й до шевченка.