В. Симоненко у творі «Гей, нові Колумби й Магеллани…» уславлює як одну з кращих якостей людини​

Михайло михайлович коцюбинський народився 17 вересня 1864р. в м. вінниці в сім'ї дрібного урядовця. дитинство та юність майбутнього письменника минули в містечках і селах поділля, куди переводили батька по службі. освіту здобував у барській початковій школі (1875 — 1876) та шаргородському духовному училищі (1876 — 1880). коцюбинський почав пробувати свої сили в літературі рано, брався за поезію, переклади, нариси, та швидко головним полем його письменницької діяльності, справжнім покликанням стає художня проза. з перших спроб коцюбинського-прозаїка до нас дійшли оповідання "андрій соловійко, або вченіє світ, а невченіє тьма" (1884), "21-го грудня, на введеніє" (1885), "дядько та тітка" (1885). друкуватися коцюбинський почав у 1890р. — львівський дитячий журнал "дзвінок" опублікував його вірш "наша хатка". в цьому ж році він побував у львові, встановивши творчі контакти з місцевими літераторами та видавцями, зокрема франком. поїздка поклала початок постійному співробітництву коцюбинського в західноукраїнських виданнях. на початку 1891р. він їде в с. лопатинці на вінниччині, де поєднує роботу вчителя в родині місцевого службовця з поглибленим вивченням життя села, народної мови, культури і розпочинає серйозну літературну працю. за один 1891 рік з-під його пера виходять оповідання "харитя", "ялинка", "п'ятизлотник", повість "на віру", віршована казка "завидющий брат". твори увагу літературної громадськості, засвідчили, що в українську прозу прийшов талановитий художник.