Почему в восстании Степана Разина принимали участие различные народы России?

Это в развернутом виде

Объяснение:

Причины Восстания.

В начале XVII века закончилась Великая Смута, началось укрепление царской власти. Был создан первый орган государственной власти – Земский собор. В него входили только представители высшего сословия, а издаваемые указы и законы были направлены на усиление власти царя. Земский собор в 1649 году издал указ «о крепостном праве», по этому указу крестьяне оказались под пожизненным гнетом. Также в это время шли сразу несколько войн за земли Карелии, Украины и Сибири.

По поводу начала Крестьянской войны между войсками бунтовщиков, возглавляемых Степаном Разиным, и царской армией, историками ведутся споры. Одни считают, что своё начало восстание берёт аж в 1666 году, когда на Дону недовольные властями казаки, выдвинулись на Тулу, с требованием разрешить им возделывать плодородные донские земли. Однако Земский собор, боясь, что вместе с хлебом казаки обретут независимость бунтующих оставили без рассмотрения. Хотя в знак преданности царю, казаки намеревались вступить в ряды царской армии, но и это их желание было отвергнуто. В итоге против восставших были высланы государственные войска, и чтобы избежать кровопролития, бунтари повернули назад и сложили оружие.

Примерно в это же время на Дону стал остро ощущаться недостаток хлеба и вновь вспыхнул бунт, который возглавил уже представитель казачества Степан Разин.

Одни историки видят прямую связь между двумя бунтами, справедливо объединяя их в одну Крестьянскую войну, другие считают, что первый бунт был полностью подавлен, а истинное восстание Степана Разина год начала имеет 1667 г.

ответ: Восстание Степана Разина началось 1667 году, это был вооруженный конфликт двух сторон между двух сторон крестьянством с одной и царской армии, и знати с другой.

Причины Восстания.

В начале XVII века закончилась Великая Смута, началось укрепление царской власти. Был создан первый орган государственной власти – Земский собор. В него входили только представители высшего сословия, а издаваемые указы и законы были направлены на усиление власти царя. Земский собор в 1649 году издал указ «о крепостном праве», по этому указу крестьяне оказались под пожизненным гнетом. Также в это время шли сразу несколько войн за земли Карелии, Украины и Сибири.

По поводу начала Крестьянской войны между войсками бунтовщиков, возглавляемых Степаном Разиным, и царской армией, историками ведутся споры. Одни считают, что своё начало восстание берёт аж в 1666 году, когда на Дону недовольные властями казаки, выдвинулись на Тулу, с требованием разрешить им возделывать плодородные донские земли. Однако Земский собор, боясь, что вместе с хлебом казаки обретут независимость бунтующих оставили без рассмотрения. Хотя в знак преданности царю, казаки намеревались вступить в ряды царской армии, но и это их желание было отвергнуто. В итоге против восставших были высланы государственные войска, и чтобы избежать кровопролития, бунтари повернули назад и сложили оружие.

Примерно в это же время на Дону стал остро ощущаться недостаток хлеба и вновь вспыхнул бунт, который возглавил уже представитель казачества Степан Разин.

Одни историки видят прямую связь между двумя бунтами, справедливо объединяя их в одну Крестьянскую войну, другие считают, что первый бунт был полностью подавлен, а истинное восстание Степана Разина год начала имеет 1667 г.

Объяснение:

Середньовіччя охоплювало приблизно 5-15 століття і часто розглядається як важливий етап у розвитку цивілізації. Хоча це був складний і різноманітний період зі значними варіаціями в різних регіонах і періодах часу, кілька ключових аспектів підкреслюють його значення в розвитку людського суспільства.

    Збереження та передача знань: Середньовіччя стало свідком збереження та передачі класичних знань давньогрецької та римської цивілізацій. Монастирські установи відігравали вирішальну роль у копіюванні та збереженні стародавніх текстів, зберігаючи знання, які інакше були б втрачені. Ченці та вчені ретельно переписували та перекладали твори з різних галузей, зокрема філософії, науки та літератури, закладаючи таким чином основу для майбутнього інтелектуального прогресу.

    Розвиток феодалізму. Феодалізм виник як домінуюча соціальна, політична та економічна система протягом середньовіччя. Він приніс стабільність і порядок у роздроблені суспільства, встановивши ієрархічну структуру, засновану на обміні землею на військову службу. Хоча феодалізм мав свої недоліки, такі як обмежена соціальна мобільність і нерівність, він забезпечив основу для управління та підтримки місцевої економіки, сприяючи формуванню більш централізованих держав у пізніші періоди.

    Культурний і мистецький розквіт: Незважаючи на виклики епохи, Середньовіччя стало свідком видатних культурних і мистецьких досягнень. Романський і готичний стилі в архітектурі породили чудові собори та замки, які демонстрували велич і благочестя того часу. Література, зокрема такі епічні поеми, як «Пісня про Роланда» та «Божественна комедія» Данте Аліг’єрі, процвітала, відображаючи цінності, вірування та суспільні норми того періоду. Ілюміновані рукописи та складні витвори мистецтва в релігійному та світському контекстах ще більше втілювали мистецьку винахідливість того часу.

    Технологічний прогрес: середні віки стали свідками значних технічних досягнень, які вплинули на різні аспекти життя. Такі інновації, як запровадження важкого плуга, кінського хомута та трипільної сівозміни, підвищили продуктивність сільського господарства, що призвело до зростання населення та урбанізації. Розвиток водяних і вітряних млинів посилив млинарство та промислове виробництво. Досягнення в архітектурі, такі як стрілчасті арки та ребристі склепіння, дозволили будувати вищі та більші будівлі.

    Релігійні та інтелектуальні рухи: середні віки стали свідками домінування християнства як центральної релігійної та інтелектуальної сили. Католицька церква відіграла ключову роль у формуванні релігійних переконань, забезпеченні соціальної згуртованості та створенні навчальних закладів. Підйом схоластики призвів до посилення акценту на розумі та логіці в богословських і філософських дискусіях, що проклало шлях до Відродження та наукової революції.

Хоча середні віки мали певну частку викликів, включаючи політичні заворушення, війни та спалахи хвороб, як-от Чорна смерть, це був важливий етап у розвитку цивілізації. Цей період заклав основу для наступних історичних епох, зробивши внесок у Відродження, Просвітництво та сучасний світ, у якому ми живемо сьогодні. Він служив мостом між античністю та раннім Новим часом, зберігаючи та передаючи знання, сприяючи культурним і мистецьким досягненням і закладаючи основу для соціальних, політичних та інтелектуальних перетворень.