Розгорнута відповідь на питання" Що руйнує сімейні стосунки?" ( за драмою Г.Ібсена " Ляльковий дім")

Відповідь:Закінчувалося насичене важливими подіями, але загалом досить спокійне XIX століття. Ніби в передчутті майбутніх історичних буревіїв людство переживало соціальні трагедії та морально-етичні потрясіння. Уже ніщо не могло врятувати суспільство від невідворотних випробувань. Людина за цих умов мала не втратити почуття власної гідності, не схилитися перед життєвими обставинами. Але ж чи є взагалі захист від долі, яка вже стоїть на порозі, яка вже постукала у двері?

Над цими та іншими питаннями почав замислюватися норвезький драматург Генрік Ібсен. Цій людині судилося бути останнім представником старої театральної системи. Глядачі його драм бачили в цих творах провість нової сучасної драми. Величезним був вплив драм Ібсена на театральний світ того часу. Наприклад, у Росії на межі століть Ібсен був дуже популярним драматургом. У Московському художньому театрі трупа Віри Комісаржевської поставила кілька його драм.

Драма Генріка Ібсена „Ляльковий дім” поставила перед широким загалом читачів і глядачів нелегкі питання. Драматург був людиною суворої, але щирої вдачі. Його завжди приваблювали відверті, гідні кохання люди, які вміють жертвувати заради інших не тільки своїм добробутом, а й самими собою. Ібсен першим підняв завісу над приватним життям окремої сім’ї. Це довелося зробити задля того, аби розібратися в механізмі подружнього і родинного щастя. Саме від цього, на думку драматурга, залежить доля світу.

Головна героїня „Лялькового дому” Нора бачить сенс свого життя в любові до близьких їй людей, тобто чоловіка та дітей. Жінка щиро вірить, що в її сім’ї панують лад і щастя, адже вона і чоловік по-справжньому кохають одне одного. Є в Нори і власна таємниця. Вісім років тому жінка підробила підпис свого померлого батька, щоб мати можливість позичити грошей у ділка Крогстада. Нора вчинила це заради того, щоб заплатити за лікування свого тяжко хворого чоловіка. Нора нічого не сказала про це в сім’ї. Згодом борг було віддано, а вдячності щасливій жінці було не потрібно. Таємниця Нори залишалася її радістю, доказом вірного кохання. Але біда вже стояла на порозі. Крогстад — людина досить невисоких моральних якостей — починає шантажувати Нору. Його мета — отримати шляхом шантажу видну посаду в банку Торвальда — чоловіка Нори. Лист Крогстада до Торвальда не тільки розкриває давню таємницю, але й з’ясовує, хто є хто. Дізнавшись про борг Нори, чоловік починає непокоїтися, адже за тих часів кожна добропорядна сім’я могла стати приводом для скандалів і пліток. До того ж Торвальд боїться за своє становище в банку. Він уже розмовляє з дружиною немов зі справжньою злочинницею: „О, яке страшне пробудження! Усі оці вісім років... вона, вона, моя радість, моя гордість... була лицемірка, брехлива... гірше... О, яка бездонна прірва бруду, потворності!” Торвальд несамовито бажає зберегти зов-нішню доброчинність. Дружина ніби перестає для нього існувати. Торвальд навіть збирається відсторонити Нору від виховання дітей. Ситуація вирішується довол зрозумівши, що він зробив непорядний вчинок, Крогстад відмовляється від своїх зазіхань, кажучи, що вже ніщо не загрожує Норі і Торвальду Хельмерам. Торвальд щасливий, але Нора вже не та. Жінка збагнула, що, прагнучи щастя в сімейному житті, вона принесла тяжку жертву: лишилася почуття власної гідності. Нора відчуває себе лялькою в руках чоловіка. Дім, побудований на брехні, не може бути справжнім домом: мов ляльковий будинок, він падає після першого наступу злої долі. Нора збирається піти з дому. На запитання занепокоєного Торвальда, чи повернеться вона, жінка з рішучістю відповідає: „Для цього повинно статися чудо із чудес, щоб співжиття насправді стало шлюбом”. Чоловік намагається втримати Нору, нагадуючи про так званий „обов’язок перед чоловіком і дітьми”. У відповідь він чує те, на що взагалі не чекав. Нора відповідає, що вона не тільки мати сім’ї, а „передусім людина, так само, як і ти, — або, принаймні, повинна стати людиною”.

Своїм твором „Ляльковий дім” Генрік Ібсен зробив кілька важливих драматургічних і соціально-психологічних відкриттів. На протязі XX століття тривала боротьба за повноцінну участь жінки в усіх сферах життя, а європейський театр пішов шляхом, накресленим норвезьким драматургом. А сімейна драма і сьогодні залишається найпопулярнішим літературним жанром.

Пояснення:

Незнаю, правильно или нет.  с большей разносторонностью и широтой нарисован пушкиным образ гринева-сына. если в лице гринева-отца перед нами с самого начала предстает человек с уже вполне сложившимся и окончательно установившимся характером, то характер молодого, шестнадцатилетнего юноши, петра андреевича гринева, замечательно показан пушкиным в его движении, развитии.поначалу петруша - беспечный и легкомысленный помещичий сынок, бездельник-недоросль, почти под стать фонвизинскому митрофану, мечтающий о легкой, исполненной всяческих удовольствий жизни столичного гвардейского офицера. все эти черты его характера наглядно выступают в эпизоде встречи в симбирске с гусарским офицером зуриным и в обращении, в связи с этим, с преданным ему не за страх, а за совесть савельичем. подражая взрослым, он грубо и несправедливо ставит савельича на «подобающее», как это ему кажется, место крепостного слуги, раба. «я твой господин, а ты мой слуга… советую не умничать и делать то, что тебе приказывают»,- говорит он савельичу. но в этом же эпизоде сказываются и хорошие стороны натуры молодого гринева. он кричит на савельича и в то же время сознает, что кругом неправ и ему глубоко «жаль бедного старика». через некоторое время он просит у него прощения.в петруше гриневе как бы соединились доброе, любящее сердце его матери с большой внутренней честностью, прямотой, смелостью - качества, которые мы уже видели в его отце и которые последний еще более укрепил в нем своим твердым прощальным напутствием: «служи верно, кому присягнешь; слушайся начальников; за их лаской не гоняйся; на службу не напрашивайся; от службы не отговаривайся; и помни пословицу: береги платье снову, а честь смолоду». присущая петруше доброта проявилась и в щедром подарке вожатому заячьего тулупа - случай, который неожиданно сыгран такую решающую роль во всей его дальнейшей судьбе,-и в острой жалости к несчастному, зверски изуродованному царским «правосудием» башкирцу. его доброта проявилась и во многом другом; например, в том, как он бросился на выручку захваченному в плен савельичу. глубина натуры петруши гринева сказалась в том большом и чистом чувстве, которое возникло в нем на всю жизнь к маше мироновой,- чувстве, ради которого он готов был пойти на любую опасность, на любую жертву.всем своим поведением в белогорской крепости и позднее петр андреевич гринев доказал свою верность заветам отца, не изменил тому, что считал своим долгом и своей честью, как бы ни было самое понятие чести и долга определено и ограничено его классовыми, дворянскими предрассудками. хорошие черты и задатки, свойственные натуре петру-1ни гринева, окрепли, закалились и окончательно восторжествовали под действием той суровой жизненной школы, и которую отдал его отец, послав вместо петербурга и гвардии на глухую степную окраину. здесь под влиянием больших событий, грандиозного крестьянского восстания сообщилось его душе «сильное и благое потрясение». эти же события, участником которых он стал, не позволили ему, по его собственным словам, после испытанных больших личных огорчений - отказа отца дать разрешение на брак с машей мироновой - пасть духом и опуститься. вследствие своих дворянских понятий петр гринев не только не смог перейти на сторону крестьянского восстания, но и отнесся к нему резко отрицательно и даже, считая это своим воинским долгом и выполнением заветов отца, активно боролся с ним. но тем замечательнее несомненное и большое сочувствие гринева к главе восстания пугачеву, сочувствие, которое было вызвано не только признательностью за все то, что пугачев для него сделал, но и прямой, непосредственной симпатией к этому сильному, смелому, незаурядному человеку из народа.