Чи правильно вчинила Ганна, що все життя мовчала й зважилася сказати правду лише перед смертю?

Объяснение:

Напевно кожен із нас замислювався над тим чи правильно поступила Ганна,що все життя приховувала і змовчувала.Хтось осуджує Ганну,а хтось виправдовує і жаліє.Не проживши життя Ганни не зрозумієш її вчинок.Я Ганну не осуджую бо в першу чергу вона думала про сина.Немаючи змоги самій виростити і виховати дитини,підкидає сина багатим бездітним людям.Але сама  іде наймичкою,щоб бути рядом.Ніхто не розуміє що творилося в неї в душі.Радіючи кожного ранку коли малий Марко називав її мамою вона піклується про дитину,а ввечері плаче і проклинає свою долю.Навіть коли вмерла стара Настя,а Марко виріс і настав час одружуватися то відмовилася наймичка.Мотивуючи тим,що з її сина будуть насміхатися,бо він багатий,а вона наймичка.Наймичка натура-безмірно глибша,почуття у неї сильне,любов до сина перемагає все інше.Вона і тут ставила насамперед благополуччя свого сина.Вона каралася весь вік в чужій хаті,але була щаслива,хоч і на хвилинку,бо з нею був її син.Коли ж занедужала всі переживали і ось тоді вона вирішила відкрити свою тайну.Вирішила зняти гріх із душі,перед смертю все розповіла.

Мені здається,що кожна любляча мати,в такій ситуації,вчинила б як наймичка.Головне, щоб дитина ні в чому не потребувала,а любов свою віддавати можна і наймичкою.Тільки як жити з таким тягарем?Як винести всі тяготи долі?Але материнська любов всесильна і витерпіти можна все заради щастя дитини.

Ганна-сила,благодать,милість Божа.І завдяки цьому вона перенесла всі тяготи і незгоди долі.Все життя каралася,що Марко не знає хто його мати.Але перед самою смертю все розповідає і цим самим знімає камінь із своєї душі.

Мені здається,що запізно вона розповіла.Не змогли вони з сином наговоритись.Марко зрозумів би і прийняв,бо він її любив.

Найбільший підйом бурлескно-травестійного, барокового та романтичного стилю в українській літературі відзначався наприкінці xviii – на початку xix століття. хоч як тоді не захоплювалися читачі «енеїдою» і. котляревського, однак тогочасні письменники і поети все більше прагнули піднести українську мову до світового рівня і облагородити її. саме такі завдання як раз і ставили перед собою поети-романтики.першим тему великого естетичного значення народної мови в українській літературі підняв євген гребінка, а підхопили його ідеї г. квітка-основ’яненко, а. метлинський, г. боровиковський та багато інших літературних митців того часу.для стилю українських поетів-романтиків на зламі xviii – xix століть були характерні пестливі форми мови, мелодійність творів і піднесений виклад сюжету. крім того, більшість авторів шукали відповіді на одвічні питання людського буття, зокрема, відповідь на питання: «кохання – це насолода чи страждання? ».у країнські поети-романтики своєю творчістю, піднесенням у ній найкращих людських почуттів, кохання і вірності, сприяли популяризації народної мови і, дбаючи про її визнання, вивели на світовий рівень.