Охарактеризуйте зовнішню політику Данила Галицького. Чому він прийняв королівську корону від папи римського?​

Відносини з Папою Римським

Ще важливішими були стосунки з папою Інокентієм IV. Початок їх залишається неясним. Посол папи де Пляно-Kapпіні, по дорозі до татар, зустрів 1246 року в Ленчиці у Конрада Мазовецького Василька, а потім гостював у нього в Володимирі. Там він намовляв Василька та руських єпископів, яких скликав князь, до унії. I Василько, i єпископи відмовилися щось на це відповідати i радили відкласти питання до повороту Данила від хана.

Питання про притягнення Данила мало для папи Інокентія IV велике значення: у своїй спробі зорганізувати оборону християнства від татарської небезпеки він хотів спертися в першу чергу на країни, що були безпосередньо в небезпеці: Угорщину, Чехію, Сербію, Польщу, Литву та Галицько-Волинське князівство.

Збереглося листування між папою i Данилом після його повернення від хана. 3 цих листів видно, що для Данила головним була організація проти татарської до він хотів знати, чи буде вона. Справа була для нього актуальна, бо якраз під час цього листування воєвода Куремса знову вчинив напад на Поділля та Волинь.

Папа звертався з листами не лише до Данила, але й до Олександра Невського, князя Суздальського, якого закликав теж до об’єднання. Але тими заходами мав він на меті встановити лише оборонний фронт для захисту Західної Європи від татарських нападів, а не активну боротьбу з ними. Данило сподівався, що буде зорганізований хрестоносний похід, прийдуть на до полки західних держав.

В той час прибула папська делегація, яка привезла Данилові корону. Для нього було ясно, що в таких умовах коронування тільки ускладнить відносини з татарами, не даючи йому нічого конкретного для боротьби з ними. Тому Данило не прийняв корони, i на цьому закінчилася справа до 1253 року.

Але з короною зв'язана дуже важлива справа: в листуванні папи з Данилом i Васильком папа називав їх обох "rex", а державу 1246 року - королівством", А. Великий слушно пише, що тоді в середині ХІІІ ст., в такому питанні, як титулування володаря i його держави, "Апостольська столиця не могла допуститися грубого недогляду та порушення політично-правного устрою тодішньої Європи"... "Римська курія мусила мати докладні інформації про фактичний стан України, головно про її політично-правне положення в світі".

Питання це набуває ще більшого значення, якщо порівняти це титулування братів Романовичів з титулуванням Олександра Heвського. В листі до Maгicтpa Тевтонського ордену папа згадує, що вислав листи до "Данила, достойного короля Русі та до шляхетного мужа Олександра, князя Суздальського". Тут впадає в око різниця в титулуванні обох володарів. Цікаво, що в 1247 році "світлим королем Володимира" називає папа Василька, а "світлою королевою" Дубравку, його дружину. Таким чином, Василько, нібито "удільний" князь, має в очах папи вищий титул, ніж великий князь Суздалський та Володимирський - Олександр.

Пізніше, в 1214 році, коли Андрій II Угорський домагався коронування сина Коломана, він не піднести його до гідності короля, а писав, що "народи Галичини щоб ми поставили їм нашого сина Коломана на короля", а сам він з 1214 року іменував себе королем Галичини.

Становище змінилося в 1253 році, коли Данило почував себе сильнішим, а головно - уже твердо вирішив повести боротьбу з татарами. Тож, коли виявилося, що татари рушають на Галицько-Волинську державу, він знов звернувся до папи по до Папа проектував зорганізувати велику коаліцію держав: Польщі, Чехії, Моравії, Cepбiї, Померанії, і проповідував хрестоносний похід. В таких умовах Данило погодився прийняти коронування, яке відбулося тихо в Дорогичині, під час походу Данила на ятвягів. "Прийняв вінець від Бога, від церкви св. Апостолів, від стола св. Петра, від отця свого папи Інокентія i від усіх його єпископів", - записано в літописі.

Проте, коли обіцянки до в боротьбі з татарами не зреалізовано, не вважав i Данило себе зв’язаним обіцянкою унії з Римом. Побачив i папа, що в цьому відношенні Данило нічого не зробить. Щоправда, 1257 року новий папа Олександр II загрожував Данилові викляттям за те, що відступив від послуху Римській Церкві.

Спільна небезпека, а не що інше, зв'язала обидві сторони. Корона була політично-правним актом визнання за Данилом спадкових прав до давнього Київського королівства та зовнішнім його символом".

Тому в римських реєстрах нема жодних записів про пересилання корони. Вона була надіслана як дарунок, як засіб визначити з-поміж різних претендентів правного спадкоємця, i Інокентій IV визначив Данила, а не Олександра Суздальського королем-спадкоємцем давнього королівства Русі. "Традиції княжого i королівського Києва перейшли легально на Захід, а не на Північ у Москву, яка ніколи не добилася того титулу i повищення аж до XVII ст.", - пише А. Великий. В цьому полягає глибоке значення події в Дорогичинi. Перед масою політичних мотивів, - писав О. Є. Камінський, - "ця справа церковного порозуміння відходить наче в другий план".

«старый режим» во франции (то есть существовавший до революции 1789 года) разделял общество на три сословия: первое (священники) , второе (аристократы) и третье (общинники) . в обязанности первого сословия входили: регистрация браков, рождений и смертей, сбор десятины, осуществление духовной цензуры книг, исполнение обязанностей моральной полиции и бедным. духовенство владело 10-15 % земель во франции; они не облагались налогом. общая численность первого сословия на 1789 год оценивалась в 100 тыс. чел, из которых около 10 % принадлежали к высшему духовенству. существовавшая во франции система наследования старшему сыну приводила к тому, что младшие сыновья зачастую становились священниками.

второе сословие представляло собой аристократию, и, фактически, королевскую семью, за исключением самого монарха. нобилитет разделялся на «аристократов плаща» , представлявших юстицию и гражданскую службу, и «аристократов меча» .