I. Спишіть речення. Підкресліть вигуки, вжиті в значенні само-
стійних частин мови, як члени речення.
Где
1. Не кричи «ау», доки не вийшов з лісу (Нар. творчість). 2. «Ай» казати
не поспішай (Нар. творчість). 3. У роботі «ох!», а їсть за трьох (Нар. твор-
чість). 4. Твоє журливе «ку-ку» спливало, як сльози по плакучій березі,
і змивало мою утому (М. Коцюбинський). 5. Креслять тригонометричні
фігури високо в небі запізнілі журавлі, запитуючи своїм «кру-кру»: — Чуєш,
брате мій, товаришу мій? Відлітаємо! (Остап Вишня). 6. І от яна перелазі.
Став. Серце тьох-тьох-тьох! (Остап Вишня).​

В мене досить часто виникає таке запитання: чому ми потребуємо знати історію власного народу? 

І лише нещодавно я змогла(зміг) знайти відповідь. Ми безсумнівно повинні вивчати основні дати, героїв історії, котрі дозволили нам жити у вільному суспільстві.

Та й не секрет,що події повторюються. І для того щоб не наслідувати помилок наших попередників, ми повинні знати про їхні подвиги та, безсумнівно, провали. Адже хто не робить помилок? Напевне немає таких людей. Але ми повинні вчитися не лише на власних негараздах, але й зважати на недолугі вчинки інших та намагатися їх не повторювати.

Та й не лише в провалах попередників суть. Хіба це не цікаво знати про історію власного народу? Як він зародився, зростав, виживав та досягнув сьогодення? Для мене це надзвичайно захоплююче,і я вважаю, що це корисно для  теперішнього покоління. Проте звісно ж кожен вирішує самостійно!

Объяснение: