Як дівчинці вдфлося повернути свої коралі?
Хто їй у цьому допоміг?

їй допоміг найкращий друг Сашко.

Тема: сатиричне зображення панів, чиновників, купців, дворянсько-бюрократичної системи іння. 2.4. ідея: нищівне висміювання і засудження моральних вад тогочасного суспільного життя (спосіб життя, інтереси і прагнення поміщиків та купців; тлумачення чиновниками законів з вигодою для себе, їхнє крючкодерство; чинодралів і віршомазів-панегіристів, які прислужництвом і підлабузництвом прагнули здобути високі посади, що давали добрі прибутки; схоластичну систему освіти, яка завдавали «спудеям» великих мук.) 2.5. основна думка: г. сковорода сатирично викриває і заперечує весь тогочасний лад як антилюдяний і аморальний; підносить примат розуму, контрастно протиставляючи його тогочасному соціальному і побутовому злу: а мне одна только в свете дума, как бы умерти мне не без ума. 2.6. жанр: сатиричний вірш, песнь, де поет представляє й осміює цілу галерею грішників, що не живуть за своїм покликанням і ганьблять інших: це жадібний поміщик, лихвар, брехливі купець і юрист, підлабузник-сластолюбець. 2.7. віршування: написана пісня десяткискладовим розміром з цезурою після шостого складу. кожна строфа пісні має шість рядків, з яких перші чотири дактилічні, а останні два — силабічні і звучать як її антитеза, як рефрен. 2.8. рима: як новатор, поет застосовує виключно чоловічі рими (дума — з ума), «неточні» рими, яких не вживали тогочасні митці; у творі вжито чотиристопний дактиль. 2.9. зв’язок з усною народною творчістю. для пісні сковороди характерна простота, народність стилю і мови, які виходять далеко за межі старокнижної поетики. починається пісня словами, які нагадують старовинні народні при- слів’я: «що не город, то норов», «що не голова, то розум». узагалі у творі виразно проступає жива народна мов, особливо в лексиці та фразеології: «трещит голова», «юриста», «манер», «грунта», «федька-купец», «в свете дума», «наловлю собак», «все жереш», «чистый хрусталь», «всякому горлу», «ты не щадиш», «шумит дом… как кабак» та ін. близькість за формою до народної пісні та актуальність поезії зробили її дуже популярною серед українців. 2.10. композиція. створивши окремі художні деталі, які відображали різні соціальні пороки, г. сковорода намалював широку картину тогочасних суспільних порядків, дав їм оцінку. кожна строфа вірша складається з шести рядків. у чотирьох перших автор відображає ті чи інші риси живої дійсності, а в двох наступних, що звучать як рефрен, протиставляє їм свої роздуми. спочатку він не повідомляє, яка ж думка «не йдет с ума». про це дізнаємося з рефрену в передостанній строфі. ні царів, ні інших владик земних не боявся вільний філософ-правдолюб, не страшною йому була й сама смерть. його турбує лише одне: «как бы умереть мні не без ума», тобто не зійти з шляху, який він обрав у житті, не піддатися звабам забезпеченого існування. 2.11. зміст твору. пісня починається в спокійному тоні. автор передає особисті роздуми про різну вдачу людей, уподобання, які у кожного свої: всякому городу нрав и права, / всяка иміет свой ум голова; / всякому сердцу своя есть любовь, / всякому горлу свой есть вкус каков, / а мне одна только в свете дума, / а мне одно только не йдет с ума. • яка ж думка непокоїть поета, що в нього постійно «не йде с ума»? поета як людину чесну, безкорисливу турбує несправедливість світу, потворні явища сучасної йому дійсності. саме в цьому причина його неспокою, його різко негативного ставлення до кріпосницького ладу. тому вже в наступній строфі він розгортає яскраві картини тогочасного життя, типові образи шахраїв і злодіїв, панів і підпанків, гостро висміюючи їх. тут і петро, який заради чинів витирає панські кутки і федько-купець, який «при аршині все лжет», і лихвар, що мріє про свої проценти, і пани, котрі, наслідуючи моду, перебудовують свої палаци за іноземними зразками. у третій строфі г. сковорода нищівно висміює поміщика-кріпосника (заводить ійську худобу) і козацьку старшину, що постійно збільшують свої земельні володіння, грабуючи селян, а також викриває панський побут з п’яними оргіями в маєтках: тот непристанно стягает грунта, / сей иностранны заводит скота, / ті формируют на ловлю собак, / сих шумит дом от гостей, как кабак… у четвертій строфі бичується і висміюється несправедливе судочинство тих часів («строит на свой тон юриста права»), схоластичні науки («с диспут студенту тре щит голова») особливу увагу звертаємо на останню строфу, що передає основну ідейну спрямованість сатиричного твору. потворному життю представників кріпосницького суспільства г. сковорода протиставляє свій морально-етичний ідеал, ідеал мудрої людини, яка знає справжню ціну життя і має «совість, как чистый хрусталь». отже, у творі сатирично викривається і засуджується весь суспільний лад як безчесний й нерозумний. кожний рядок вірша г. сковороди, кожний його образ несе у собі велике смис- лове навантаження, відтворюючи живу дійсність у її найхарактерніших проявах.