12 питань до твору "русалонька із 7-в" (з відповідями)

Відповідь: якшщо що то з інтернету

Пояснення:Де відбуваються події, описані в повісті?

в Києві

у Вінниці

у Вишнополі

2. Як звати головну героїню твору?

Сніжана

Софійка

Іра

3. Як називалося село, де жила бабуся Софійки?

Половинчик

Вишнопіль

Покровчик

4. У кого в роду Софійки з'явилися коралі?

тітки Сніжани

мами Софійки

прапрабабусі Клави

5. Кому належать слова "Гроші ведуться, щастя – ні грама!"?

Гордію Кулаківському

Вадиму Кулаківському

Данилу Міщенку

6. Чим схожі між собою були Міщенки?

Були балакуни

Мали подвійну душу

Були відповідальними

7. Про кого сказано: "Уже мало не коло самого будинку мусила ховатись у кущі. Біля рогу стояв худенький хлопчик із прив'ялим букетиком польових квітів. Знудьговано колупав носком святкового босоніжка пилюку й раз по раз діловито поглядав то на руку, де в людей буває годинник і де в нього нічого не було..."

Софійку та Сашка

Вадима та Ірину

Сніжану та Вадима

8. На яке прізвище поміняв своє нащадок Міщенка?

Щербань

Білий

Безгрішний

9. Яке слово вимовляла Софійка, щоб потрапити у минуле?

Шафа

Один, два, три - в минуле поверни!

Коралі

10. Кого з роду Кулаківських ла Софійка і вирішила врятувати?

Франю

Катерину

Олену

11. Як звали Пустельника?

Микола

Іван

Сергій

12. Куди потрапила Софійка під час останньої мандрівки у шафі?

у минуле своєї прапрабабусі

у минуле мами

у майбутнє

Любов'ю до України, незнищенною волею, шляхом до виборення свободи та відродження національної самосвідомості, викарбуваний кожен рядок неповторної поезії Тараса Григоровича Шевченка - людини, яка стала символом української нації. Творчість Великого Кобзаря - не просто згадка про тяжку боротьбу українського народу за незалежність та квітучість нашої держави - це те, що об'єднує кожного з нас і у сьогоденних реаліях. Важко пручатися, коли внутрішні чинники державності намагаються скорити волелюбну дисидентську натуру, рубаючи під корінь будь-які спроби звернути систему на свій лад. Та йому це вдалося, хоча і ціною власних поневірянь. "Свою Україну любіть. Любіть її… во врем'я люте, В остатню, тяжкую мінуту За неї Господа моліть." Так віддано зізнавитися у приналежостні та любові до рідної України могла лише людина, яка справді ладна покласти душу за свободу своїх побратимів, якою і залишився у віках володар українського духу. І справді, іноді, дивуєшся його стійкості та мужності, підкованій витривалим характером - нескорена особистість для якої штучно встановлені рамки матерії не були надто суттєвою перешкодою, аби протистояти тогочасним правилам співжиття соціальних класів. А більше дивує погляд на вийнятковість України, якою її бачив поет: "Нема на світі України, Немає другого Дніпра…" Те що відбувалось всередині країни, для Шевченка видавалось лише тимчасовою марою, яка з часом мала розвіятись, і на зміну її запанує довгоочікуване умиротворення: "І забудеться срамотня Давняя година, І оживе добра слава, Слава України, І світ ясний, невечерній Тихо засіяє…" У цих рядках явно прослідковується та невловима нить, крізь яку пророк намагається пов'язати нащадків надією на вільне від заборон життя з тими складними часами панщиними, які припали на його долю. Він щиро вірив у те, що український народ всеж-таки дещо більше ніж просто робоча сила, це справжня нація, яка здатна дати відсіч тим, хто вирішив зломити її єдинство: "Людей запрягають В тяжкі ярма. Орють лихо, Лихом засівають, А що вродить? побачите, Які будуть жнива!" Саме тому у своїй поезії борець за волю, звертав увагу на те, що справді українцям нічого боятися, адже правда на їхньому боці: "Борітеся – поборете, Вам бог помагає! За вас правда, за вас сила І воля святая!" Тарас Григорович Шевченко - приклад людини, яка жила поза свого часу, справжній пророк, який бачив перспективи розвитку своєї Батьківщини і щиро вірив у їх реалізацію. Він, певно, один з небагатьох людей, якого можна вважати дійсно патріотом своєї рідної України. І нам, аби не спалюжити його надзусиль необхідно не забувати рідне коріння та виборювати свою вийнятковість у сучасному світі. Я упевнений, що саме це мав на увазі Великий Кобзар, пишучи: "Не вмирає душа наша, Не вмирає воля. Й неситий не виоре На дні моря поле."

Оригінал тексту: https://wholie.today/patriotuchni-motuvu.php

Объяснение:

Удачі тобі ще в зошит переписувати