Спільнокореневі слова до слова
відволікати

Объяснение:

ВІДВОЛІКАТИ, аю, аєш, недок., ВІДВОЛОКТИ, очу, очеш і ВІДВОЛІКТИ, ічу, ічеш; мин. ч. відволік, локла, ло; док., перех. 1. Волочучи кого-, що-небудь, віддаляти від певного місця. Я вже живосилом одволокла Катрю од дверей хатніх (Вовчок, І, 1955, 202); [Стеха:] Весною коровка одійшла, думка була, що ось-ось буде з телям, аж прийшлось у прірву її відволокти (Кроп., І, 1958, 462).

2. перен. Відвертати, відривати когось або щось від кого-, чого-небудь. У вихідний день школяреві рекомендується читати художню літературу, яка не тільки розвиває, але й відволікає його від звичайних інтересів (Шк. гігієна, 1954, 265); Згадка на якусь мить відволікає думи Христини від дійсності (Стельмах, Хліб.., 1959, 591); Вже минула буря. Бенедикт зробив своє, відволік від себе Андріїв гнів (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 94).

@ Відволікати (відволікти) увагу - те саме, що Відвертати увагу (див. відвертати). Ми говорили про інше, але мою увагу весь час одволікали гнізда лелек на хатах (Смолич, День.., 1950, 70); Коли [Л. Ліницька] починала читати, то хотіла лише відволіктй увагу товаришів од гірких думок (Мартич, Повість про нар. артиста. 1954, 199).

3. також без додатка і з інфін., перен. Відтягати виконання чого-небудь на пізніше. -Казав - затули [вікно] чим-небудь, чого одволікаєш? (Вас., II, 1959, 214); Фурманам сподобалась шляхтичева садиба, і вони все одволікали запрягати: в одного з возом щось трапилось, а другий, бач, коні не встиг підгодувати