Сделайте таблицу желательно сегодня

Литература 7 класс Исследовательская работа Фамилия:__________________

Тема: «Чудный город Миргород!»
Задание: работая с текстом, ответьте на во заполняя графы таблицы.
во ответы

1. Прочитайте очень внимательно
первую главу и постарайтесь понять,
КТО рассказывает нам эту повесть:
тот же рассказчик, что открывал
своими словами сборник
«Миргород», или это другой образ?
Как он относится к героям, которых
беспрестанно называет «прекрасными
людьми»? Действительно ли они
прекрасны, с точки зрения автора?
Если что-то заставляет усомниться в
их лучших качествах, отметьте эти
черты, эпизоды, детали.
2.В чём причины ссоры героев? Зная
о них со слов рассказчика,
предположите: а могли ли герои не
поссориться?

3.Каков город, в котором
«существуют» герои? Как
миргородская жизнь повлияла на
характеры друзей и их образ жизни?

а) почему «прекрасная лужа» -
достопримечательность Миргорода?
(читайте описание лужи очень
внимательно, обратите внимание на
то, где она находится в городе; может
ли лужа считаться «прекрасной»)

б) какой ночь видится герою, а какой
автору? (гл. 2-3)

в) как авторская установка на
театральность характеризует
миргородскую жизнь? («Где я возьму
кисти и красок…»; «Это была
картина, достойная кисти великого
художника…»; «Прощайте, бедные
глаза! Вы никуда не будете годиться
после этого спектакля» и др. )
Почему рассказчик часто оценивает
увиденное как живописное полотно
или театральный спектакль?

3. Как городскую жизнь
характеризует описание поветового
суда? Прокомментируйте.
(Посмотрите на фотографии зданий
судов в разных городах России: как
они выглядят? Что значит здание суда
для города, даже небольшого? Чему
оно служит? И каково оно в
Миргороде) См. след. стр.
4. Как город пытался примирить
«двух достойных мужей»? («В
Миргороде это обычный примирения…»). Какие выводы о
жителях вы можете сделать?

5.Почему в конце повести автор
приводит героев в церковь?
Сделайте вывод о миргородской
жизни, её внутренней сути, духовном
состоянии жителей.

Сделайте вывод: почему последняя повесть и весь сборник заканчивается фразой повествователя «Скучно
на этом свете, господа!»? Какое отношение имеет это высказывание к смыслу всех повестей сборника?

​

Н.В. Гоголь, цикл произведений  «Миргород»,  «Повесть  о  том, как поссорился Иван Иванович с Иваном Никифоровичем».

Плетень — изгородь из плетеных прутьев и ветвей.

Хмель — вьющееся растение с длинным стеблем.

Плахто — украинская национальная одежда из четырехугольного отре   за такой ткани, обертываемого вокруг талии, заменяющая юбку.

Чудный город Миргород! Каких в нем нет  строений!  И  под  соломен  ною, и под очеретяною, даже под деревянною  крышею; направо улица,  на лево улица, везде прекрасный плетень; на нем вьется хмель, на нем висят горшки, из-за него подсолнечник выказывает свою солнцеобразную голову, краснеет мак, мелькают толстые тыквы. Роскошь! Плетень всегда убран предметами,   которые   делают   его   еще   более   живописным:    напяленною  плахтою, или сорочкою, или  шароварами.  В  Миргороде  нет  ни  воровства, ни мошенничества, и поэтому каждый вешает, что ему вздумается.  Если  будете подходить к площади, то, верно, на время остановитесь полюбовать    ся видом: на ней находится лужа, удивительная лужа! единственная, какую только вам удавалось когда видеть! Она занимает почти всю площадь. Пре красная лужа! Дома  и домики,  которые издали можно принять за копны се  на, обступивши вокруг, дивятся красоте ее.

2.  Миргород — в Миргороде: [м’иргарад] — [м’иргарад’э]; жить —  жизнь [жыт’] — [жызн’], гонять — гоняй: [ган’ат’] — [ган’ай’], люк — лёг [л’ук] — [л’ок].

3. [абступифшы], [в’й’оца], [пал’убаваца]

4. Слова с открытыми слогами: строение, дома, поэтому. Слова с закрытыми слогами: чудный, вокруг, подсолнечник.

По дорозі до річки прямували два дуже стомлених чоловіки. Один з них підвернув ногу і не міг іти далі. Він гукнув товариша, але той навіть не озирнувся. Чоловік довго дивився услід товаришеві, поки той зовсім не зник.

Був кінець липня або початок серпня. Вже кілька тижнів три вала ця важка подорож. Навкруги була одноманітна пустеля — ані деревця, ані кущика, ані травинки. Кривлячись від болю, він пішов далі. Нарешті потрапив у долину. Чоловік ішов слідами товариша від болітця до болітця. Він знав, що скоро дістанеться берега озера, де, у схованці, знайде все начиння, щоб добувати собі харчі. Чоловік думав про те, що біля озера його чекатиме його товариш Біл. І вони вдвох підуть далі. Та чим далі він ішов, тим більше намагався пере конати себе, що товариш не кинув його.

Голод та хвороба виснажували тіло. Він намагався ловити рибу, голими руками хапав куріпок. Та здебільшого марно. Іноді він пив саму лише воду.

І ось одного разу він зустрів на шляху ведмедя. Душу перейняв страх: а що, коли звір з'їсть його. Перемагаючи біль, він міцніше затис у руці ножа і подивився просто у вічі звіру. Ведмідь ступив незграбно вперед, став на задні лапи й вичікувально рикнув. Якби чоловік побіг, ведмідь погнався б за ним. Але чоловік не втік, а теж загарчав — дико, люто, вкладаючи в це гарчання весь свій страх. Ведмідь сам злякався цієї дивної істоти. Він одступив убік, погрозливо рикаючи.

Чоловік зібрав усі свої сили і пішов далі. Повсюди були вовки. Час від часу вони перебігали йому дорогу. Іноді він зустрічав на шляху кістки тварин — вовки справляли тут свою трапезу.Аж ось десь у далині він побачив море. І, зібравши усю силу, пішов туди. За ним плентався вовк — так само хворий. Довго тривала боротьба: хто перший впаде. Та чоловік не хотів здаватися. Вовк теж уперто йшов уперед. Нарешті він напав на чоловіка. Вони схопили ся: це було змагання не на життя, а на смерть. І людина перемогла.

На китобійнім судні "Бедфорд" побачили дивну істоту, що повзла до води. В ній важко було впізнати людину. Вона була сліпа, безтямна і звивалась на піску, немов велетенський хробак. Вона звивалася марно, майже не посуваючись уперед, але була вперта — корчилась, крутилася і за годину долала футів із двадцять.

Через три тижні, лежачи на койці в каюті "Бедфорда", зі сльозами, що котилися по запалих щоках, чоловік розповів, хто він такий та що йому довелося зазнати. Його добре годували, але якось, коли обстежили його койку, знайшли там повно сухарів. Чоловік був при своєму розумі. Просто він уживав запобіжних заходів на випадок голоднечі. Вчені сказали, що це минеться; воно й справді минулося, перш ніж "Бедфорд" кинув якір у бухті Сан-Франциско.