Твір за творчістю І. Багряного, О. Довженка та О. Гончара.

Украї́нські наро́дні ка́зки — популярний фольклорний жанр (фольклор — «народна мудрість»). в народних казках передається з покоління в покоління мудрість народу, усе, що є вартим уваги нащадків, життєвий досвід, мрії народу, його почуття. у казках також знайшли відображення важливі історичні події. казки мають повчальний характер, і в них завжди є певна мораль. одні казки виховували любов до рідної землі, рідної домівки, рідної матері, інші до народу і батьківщини в цілому. є також гумористичні і сатиричні твори, які не мають педагогічного характеру. але попри те, що різні групи казок відрізняються темами і формою, ідеї у них подібні. усі вони прославляють мудрих, хоробрих та кмітливих і засуджують зрадливих, ледачих і підступних. також герої різних казок дуже схожі своїми портретами.літературна казка — це авторський художній твір, прозовий або віршовий, заснований або на фольклорних джерелах, або цілком оригінальний; твір переважно фантастичний, чародійний, у якому змальовуються неймовірні пригоди вигаданих або традиційних казкових героїв. літературна казка здебільшого орієнтована на дітей. у ній неймовірне чудо відіграє роль сюжетотвірного фактора, служить вихідною основою характеристики персо­нажів. фольклорний канон по-різному зберігається в літературній казці, що не робить цей жанр чимось винятковим, оскільки будь-який художній текст, і передусім прозовий, розвивається на основі змішаних явищ писемності і фольклорних джерел. літературна казка включає в себе ознаки різноманітних жанрів, що в цілому притаманне літературі романтизму. адже саме в цей час утверджується нове співвідношення жанр – автор, коли художня свідомість перестає бути традиціоналістською. жанрове самовизначення художньої свідомості для автора „стає не вихідною точкою, а підсумком творчого акту. жанр пізнається важче, ніж раніше”. усе сказане властиве і літературній казці, яка може зближуватися з романтичною поемою і фантастичною повістю, але завжди залишається самостійним жанром.