Написати твір за романом "Хатинка дядька Тома" на одну з тем:

1. Добро і зло не мають кольору шкіри.

2. Своя тема

Приблизний план твору

Добро і зло не мають кольору шкіри

1. Проблема рабства, яку піднімає в романі Гаррієт Бічер-Стоу.

2. Як в образах героїв втілюється ідея рівності людей.

а) Том – шляхетна, набожна людина;

б) Сім’я Гаррісов – втілення ідеї свободи;

в) Єва – маленька захисниця негрів;

г) вплив негрів на рабовласників.

3. Моє відношення до рабства

Увага! У творі мають обов'язково використовуватися приклади з тексту твору "Хатина дядька Тома"
буду дуже вдячна

У душі кожної людини завжди живуть дві несумісні речі — добро і зло. Хто з них переможе, такою і буде людина. Дуже важливо, щоб душі більшості з нас були чистими, щедрими, щоб зло не мало змоги оселитися там і перемогти. Інакше наша планета перетвориться на розсадник злої сили, здатної загубити увесь всесвіт.

Про одвічну боротьбу добра і зла відомо ще з часів створення Біблії, а може, і ще раніше. Якщо ж звернутися до усіх світових культур, то і там можна знайти згадки про цю смертельну боротьбу. Добро — це, звісно, Бог. Як тільки не називали того, з ким повсякчас бореться володар Всесвіту, Бог, — Рогатий, Мефістофель, Диявол, Сатана... Вже більше двох тисячоліть ведеться та боротьба, але й досі невідомо, хто у ній переміг. Чаша терезів схиляється то в один, то в другий бік. Здається, що ніколи ми не дізнаємося, чи переможуть добро, мир на нашій планеті.

Відомо, що Бог — це, перш за все, Любов. Любов до усього: до тварин, до травиці, до сонця, до землі, до пташини у небі, до матері, до коханих, до усього людства. Але чи багато зараз на Землі людей, які б дбали про усіх на цій планеті? Більшість з нас чомусь забули про милосердя, взаємодо доброту, яких нас вчить священне писання, і намагаються жити за якимись новими законами, які більше скидаються на "вовчі".

Мабуть, це і є ота одвічна боротьба добра і зла, про яку так багато говорять та пишуть.

Про цю боротьбу розповідали нам ще наші старенькі бабусі та дідусі — це казки. Чомусь у казках справедливість, правда — добро — завжди перемагають, незважаючи на, здавалося б, дуже важкі та нелегкі перешкоди. Знешкоджують і різноманітних страховиськ, і жахливих відьом, і нахабних мачух, і підступних тварин. Завжди у казках є щасливий кінець, який так і приваблює маленьких читачів та слухачів. Дітлахи знайомляться з ними з великою цікавістю, намагаючись наслідувати саме добрих героїв, маючи у маленьких серцях вже немалу ненависть до того ж Кощія чи Баби-Яги, які виступають завжди з поганого боку. А добрі Івани-царевичі, хоробрі солдати, богатирі стають втіленням дитячих мрій і наслідувань. Казки, я гадаю, саме і вчать доброті, милосердю, любові маленьких дітей; вони ніби є їхніми першими вчителями, хоч і у чарівному світі.

ответ:

источники знаний о древнейшем человеке.

археология имеет первостепенное значение для изучения периода первобытности, так как позволяет ученым получить в снос распоряжение предме­ты, изготовленные древними жителями нашей планеты. именно способность к изготовлению таких предметов и следует считать главной особенностью, отличающей человека от других прима­тов.

при этом, правда, также возникает серьезная проблема: от древнейших времен не могло сохраниться изделий из органиче­ских материалов, например дерева. наблюдения последних лет за человекообразными обезьянами выявили у них способность изго­тавливать и использовать простейшие приспособления из веток и палок. однако ни одна обезьяна не способна сделать орудие из камня. поэтому следует уточнить, что отличие человека от живот­ных состоит в способности изготавливать орудия из камня и дру­гих твердых материалов. именно наличие каменных изделий явля­лось на начальном этапе главным условием существования чело­вечества (позже эту роль стали играть металлы).

неслучайно археологи делят на  каменный, бронзовый  и  железный века.  каменный век по особенностям орудий труда древнего человека подразделяется на древний (палеолит), сред­ний (мезолит) и новый (неолит). в свою очередь, палеолит делит­ся на ранний (нижний) и поздний (верхний). ранний палеолит состоит из периодов — олдувай, ашель, мустье.

помимо орудий труда важнейшее значение имеют раскопки жилищ и мест поселения людей, а также их захоронений. обнару­женные археологами останки древних людей составляют основу для изучения вопросов происхождения и эволюции человека и его ближайших предков. по этим останкам антропологи восста­навливают облик этих существ — по костям скелета, объему мозга они пытаются определить, являлись ли они людьми.

важнейшей является проблема датировки (определение возра­ста) археологических находок. абсолютная датировка возможна с методов естественных наук (радиоуглеродный, термо-люминесцентный, археомагнитный, споропыльцевой и в конце 40-х гг. xx в. открыт радиоуглеродный метод, который стал самым распространенным в датировке находок. правда, этот ме­тод применим лишь к дереву и другим органическим останкам. находки же древнейших останков человека, следов его жизни и деятельности датируются в основном по возрасту геологических слоев, из которых они извлечены. эти датировки, разумеется, являются приблизительными.

археология дает материал для изучения социальных отноше­ний у первобытных людей. однако без привлечения данных этно­графии судить о них сложно. исследование жизни племен, сохранивших вследствие изоляции образ жизни и обычаи, харак­терные для первобытных людей, дает интереснейший материал. но необходимо помнить, что в полной изоляции ни один совре­менный народ не находился, и говорить о тождестве даже самых отсталых народностей и первобытных племен нельзя.

при этнографических исследованиях приходится обращаться в первую очередь к описаниям, сделанным путешественниками и учеными xvii —xix вв., поскольку в xx п., не говоря о нашем времени, псе отсталые племена уже испытывали существенное воздействие цивилизации.