Твір опис природи в художньому стилі на основі особистих вражень

             Влітку я з друзями часто вибирались на природу. Ми брали із собою їжу, влаштовували пікнік. Потім усі грали в м*яча, а я лежала гала за красою природи.

            Яке ж тут усе гарне! Блакитна вода річки виблискує на сонці. Хвилі припливають до берега, розбиваються. Так знову і знову. По річці плавають дикі качки. Вони перегукуються між собою. Над водою літають різні пташки, які на секунду спускаються до води, хапають проворними дзьобиками якусь комашку чи черв*ячка і піднімаються в небо.

          А наскільки ж чудове тут небо! Воно таке мінливе и незалежне. Спочатку небо здавалось мені блакитним, але потім я розгледіла білі хмаринки. Вони були схожі на різні фігурки. Он хмаринка схожа на коника, там - на квіточку, а ще далі на грушу. Яскраве сонце сліпило мені очі, і я відволіклась.

          З іншого боку навпроти річки росли дерева. вони спокійно стояли, ніи насолоджуючись таким чудовим літнім днем. Від найменшого подиху вітру їхні гілочки коливались. 

          Знизу у травичці я побачла ягідки брусниці і чорниці. Присівши, щоб зірвати їх, мій погляд зупинився на чомусь маленькому та чорненькому. Підійшовши ближче, я зрозуміла, що це був їжачок. Відразу ж мені захотілось взяти його на ручки, крикнути друзям, щоб підбігли сюди. Але все-таки я вирішила не турбувати маленького їжачка і мовчки гала за ним. Він проворними лапками рухався прямо на мене, напевно - мене не бачив. Я зрозуміла, що їжачок повзе до ягідок, і встигла роздивитись його маленьку мордочку з чорними очками та довгеньким носиком.

         Відірватись від цього маленького чуда мене змусили друзі. Вони вже досхочу награлись у м*яч, і ми вирішили йти додому.

          Усі розмовляли, вселились, а я йшла і думала про цю красу природи. Тож давайте берегти її, щоб і наші діти змогли побачити все те, що бачили ми!

Объяснение:

1. мова - душа народу.

(моя рідна мова (твір-роздум) думаю, що недарма мову називають душею народу. як і всяку душу, її треба вміти зберегти чистою і красивою. і вона, як і душа, тільки одна, одна для кожної нації.)

2. хто винен?

(  хто ж винний у тому, що велика частина населення україни розмовляє російською мовою? хто винний у тому, що дотепер українська мова на вулицях нашого міста сприймається оточуючими як щось надзвичайне? і чи потрібно шукати винних? )

3. мій моїх батьків - рідна мова.

(1994 року я йшла «перший раз у перший клас». і, до речі, у клас, де викладання велося українською мовою. не буду приховувати того, що деякі знайомі моїх батьків, довідавшись про це, крутили пальцем біля скроні і називали мене «нещасливою дитиною». а я тим часом жваво читала вірші і розповідала правила з найчистішою українською мовою. і зовсім від цього не страждала. не і зараз, адже я, як і раніше, навчаюся в класі, де українською.)

4. яка мова для мене рідніша?

(з мамою, батьком і друзями я розмовляю російською мовою, з бабусею і дідусем — українською. ніяк не можу зрозуміти, яка ж мова мені рі вони обидві мені однаково дорогі. і тією і іншою я відмінно володію. і та і інша мені подобається. так яка ж для мене рідніша, ближча? треба розібратися.)

5. російська чи українська?

(отже, за національністю я українка, тобто, за логікою речей, моя рідна мова — українська. ні, мабуть, без російської я не можу жити. тоді, напевно, російська і є рідною? але й українську я люблю і вважаю її зовсім не гіршою за російську. я не можу відмовитися ні від тієї, ні від іншої. та й навіщо? відмовитися від російської тільки через те, що україна тепер незалежна? або відмовитися від української через те, що хтось вважає її «непрестижною», чи що? )

6.  українська — офіційна мова нашої країни.

(українська — офіційна мова нашої країни, і це добре. але багато хто звик розмовляти російською, і це, на мій погляд, зовсім не погано. українську мову століттями принижували, придушували і навіть оголошували «неіснуючою». але вона витримала всі випробування. знову наш народ знайшов її і тепер вже точно не втратить.)

7. це проблеми людей, ане мови. я за обидві!

(  «співуча українська мова» звучить з динаміків магнітофонів і телевізорів уже майже нарівні з російською. активно зараз розкуповуються і книги українською. і нехай хтось соромиться її. це проблеми людини, а не мови. а особисто я не хочу кривдити ні тієї, ні іншої. для мене обидві ці мови рідні.)