Прочитай.Спиши.Визнач число прикметників.
Зеленими лтстями шумлять старі ліси.
Десь линуть над вершками таємні голоси.
Вітри лісам шепочуть казки зелених гір.
Тихесенько бренькочуть на струхах срібних лір.

Зеленими (множ.) листами шумлять старі (множ.) ліси.

Десь линуть над вершками таємні (множ.) голоси.

Вітри лісам шепочуть казки зелених (множ.) гір.

Тихесенько бренькочуть на струнах срібних (множ.) лір.

Був собі малесенький пролісок. Узимку він спав у мерзлій землі. Йому було холодно. Снилась проліскові весна.

Одного разу припекло сонечко. Земля відтанула. Пролісок відчув тепло і поліз крізь товщу торішнього листя, крізь сніг і льодову кору. Потім він потягнувся, розправив зелені ручки і подумав: «Це вже мабуть, весна прийшла!»

Він зовсім виліз на поверхню і розкрив свої блакитні очі. Усміхнувся і сказав:

— Добридень, Веснонько!

Йому відповів легенький вітерець:

— Привіт, привіт, Проліску!

Злегка гойднув квіточку і полетів далі. На ніжну голівку з кущика злетіла крапля прохолодної свіжої води.

— Ой, що це? — скрикнув пролісок і радісно засміявся. Ніби у відповідь залунала дзвінка, весела пісенька синички Зіньки, яка сиділа над ним на кущику.

— То весна, проліску, весна!