3. В рассказе И.Пивоваровой «Весенний дождь» повествование ведется от
имени
А) ЯЛО-КВО-КЫЛа
В) Веры Евстигнеевны
C) Юры Селиверстова
D) Лоси Синицыной
е т Томаренок «Лесная гроза» повествование ведется:
р​

повествование идёт от

Люси Синицыной

Мента́льність[1], менталіте́т[2] (від лат. mens — пов'язаний з духом, духовністю іб мислення, загальна духовна налаштованість, установка індивіда або соціальної групи (наприклад етнічного, професійного або соціального ) до навколишнього світу[3].

Ментальність — сукупність соціально-психологічних настанов, автоматизмів та навичок свідомості, які формують бачення світу та уявлення людей, що належать до тої або іншої культурної спільноти. Як будь-який соціальний феномен, ментальності історично мінливі, але зміни в них відбуваються дуже повільно. Основні наукові дисципліни, які досліджують феномен ментальності, — соціальна психологія, соціолінгвістика, соціальна історія, культурна та соціальна антропологія.

Однією з провідних рис ментальності — на відміну від доктрин та ідеологічних конструкцій, що становлять собою завершені та осмислені системи, є її відкритість, незавершеність. Ментальності виражають не стільки індивідуальні настанови кожного з людей, скільки позаособистісний бік суспільної свідомості. Суб'єктом ментальностей є не індивід, а соціум. Вони проявляються в словесній мові (вербальній культурі суспльства) та мові жестів, поведінці, звичаях і віруваннях. Найбільш продуктивно поняття «ментальність» використовується для аналізу архаїчних структур та древності з властивими для них формами міфологічного світосприйняття.

Ментальність українського народу Редагувати

М. Грушевський вважав, що українці мають західний тип ментальності, хоча він не відкидав і ролі східних впливів.[4] Зокрема однієї із рис українського менталітету є надмірна любов українців до гумору, сатири і взагалі сміху. Також до особливостей нації відносилося те що, внаслідок пізнішої кріпацької залежності, українці не були обтяжені надто великими податками й поборами, всіма верствами мали змогу навчатися грамоти. Не лише козаки, а й простолюд міг тією чи іншою мірою впливати на владу[5].

Українці, при всіх обмеженнях, які історично зумовлені, воліли жити за нормами свободи, причому індивідуальної свободи. Це було їхньою потребою і тією політичною програмою чи ідеалом. Суспільні форми життя і їхнє державно-правове вирішення на українських землях, починаючи з Козацької республіки, не були ідеальними. Але вони були набагато ліберальнішими, гуманнішими, цивілізованішими, ніж ті, які їм нав'язували ззовні. Це добре і наочно демонструє поява першої в Європі демократичної й республіканської конституції, яку склав гетьман в екзилі, сподвижник Івана Мазепи — Пилип Орлик[6