Рівноправними є частини в безсполучниковому складному реченні
а) Десь зовсім недалеко обізвались голоси,застукотіли копита.
б) Збагнув Олег : не сяде він більше в Новгороді на посаді...
в) Червоне сонечко встає - день буде гарячий
г) Вірю : до скону віків не порушится слово богині

Я думаю, що буде(а).

Не було ще такого літнього ранку,— хіба вже каміння з неба,— щоб дід арсен, прозваний бушлею, всидів дома. де там! як тільки над обрієм зажевріє велика досвітня зоря, вже арсен на ногах. почепить через плече стару шкіряну торбу з вареним зерном, що пахне кутею (рибі на принаду), убгає в кишеню круглу бляшану баночку з великими й малими гачками, вудки в руки і — гайда до річки. йде , бо, як сам каже, ноги вже не козацькі — болять од старості.а надворі світає й світає. на луках туманець при самій траві стелеться, лелеки вздовж болота походжають — як матроси: у чорних штанях та білих-пребілих сорочках. походжають, походжають на своїх тонких та довгих ногах, потім, дивись, ізнявся котрийсь, полетів, а в червоному дзьобі — жабеня: дітям своїм, лелеченятам, сніданок поніс.

— ба! — скаже тоді арсен, задерши голову до лелеки.— ухопив, кажеш? ну, неси, неси, погодуй своїх голопуцьків.

і чимчикує собі далі. вудки на плечі колих-колих, гачки в баночці брязь- уже й до річки недалеко. вологою з лісу потягло та мокрою глиною з круч.

на річці теж туман. та такий густий, що й води крізь нього не видно, а тільки чути, як вона шепелявить у кущах верболозу — течія сильна.

— кахи, кахи! — закашляє арсен, бо важко йому в тумані дихати.

а з-під кручі котрийсь ранній :

— ану, діду, не кашляйте лишень, бо всю рибу порозганяєте! — жартує.

постоє арсен трохи над кручею, погомонить з та й покашляє далі. тільки-но вибухає арсен своє «кахи! », так поперед нього або сонний заєць підскочить і дремене геть, або припутень з гнізда зірветься, або вепр злякано хрокне й затріщить сухим хмизом, ті бояться лісовики дідового кашлю.

іти арсенові недалеко: до того місця, де верба у воду впала, як він був ще молодий. упала та й досі лежить, бо таки міцно вчепилася корінням за кручу.

якої тільки риби не водиться біля тої верби дідової! вдень соми-вусачі в корчакуватому гіллі сплять, уночі вайлуваті лящуки та дужі, як воли, коропи поміж тим гіллям нишпорять, смакуючи варене зерно, що його дід на дно сипле для принади. а вранці ще й прудкі краснопері в'язі навідуються — тож ловиться арсенові рибка щоднини.

тільки одного разу не прийшов бушля до річки. усі , що вудили в той ранок, страх як здивувалися. міркували і сяк і так:

може, занедужав старий, може, заспав, бо в таких літах на зорі тільки й спиться, а вночі думки всякі в голову лізуть та привиди — старече безсоння. аж воно не захворів арсен і не заспав.

а сталося от що.

вставши, як і завжди, раненько, прихопив арсен своє начиння та й пішов з двору. на небі, поміж хмарами, ще висів блідий ріжок місяця, а на сході вже біліла вузенька смужка світанку. арсен пристояв біля повітки, обмірковуючи, що його робити: прийти до річки в отаку рань — поплавків на воді ще не буде видно, до того ж попереду крута . про цю він за все своє життя наслухався таких жахів, що й зараз, на старості, побоювався вночі тієї чорної прірви при самій стежці до річки. то бачили в ній вовка, що ніс на спині ягня з колгоспівської кошари, то чули, як там щоночі плакав або реготав пугач на самотньому всохлому кленові арсен знав, що все те могло бути, знав і те, що справжній страх не такий уже й страшний, як вигаданий. тож, зміркувавши так, вирішив іти: що буде, те й буде.

крута починалася одразу ж за селом. на підході до неї арсен, обзиваючи себе «боягузом» та «як малою дитиною», стишив ходу й ступав майже нечутно. місяць стояв низько, вже не зазирав у , тому в ній панувала темрява і чаїлася якась недобра тиша. аж раптом попереду, неподалік од арсена, щось завовтузилося й зашелестіло. старий зупинився і, затамувавши подих, уп'явся очима в те місце, звідки чулася вовтузня. незабаром з виповзло на стежку щось біле, як шмат полотна. завмерло на хвилю, потім обернулося на місці й посунуло просто на арсена. відчуваючи, як по спині мурахами побіг морозець, арсен хутко скинув з плеча вудки й наставив їх перед себе.