Твір на тему "сила кохання Ромео і Джульєтти"​

Леді Монтеккі була та ще тварюка. Її боялися всі слуги і придворні, особливо кіт Мойсей, якого та штовхала при всякому зручному випадку. Коли Ромео побачив Джульєтту на базарі і відразу втюрився, то його слуга Джон відразу ж доніс леді, що мовляв погано справа то, треба че то робити, а то погано скінчиться, вживайте заходів, а то ваще Копець і ніяк більше. А та відразу сказала кардиналу Рішельє, мовляв так і так-треба че то робити, а то погано буде, біда буде і сраму не оберешся. А у Кабулетті була в прислугах красива служниця, на ім'я Фекла. Ось Рішельє і наказав стражникам, щоб ті схопили Ромео і кинули в темницю, а потім туди підсунули і Феклу. Але Ромео був не такий: він не став домагатися Фекли, хоч і шибко полювання було, у них з Джулею вже була угода на весілля. А коли Джуля дізналася, що Ромео живе з Феклою, хоч і на "губі", то вона взяла жменю снодійних таблеток і зжерла все. Заснула, природно і як ніби померла. Ромеу сказали, все, померла твоя Джуля, не віриш? Запитай Роналду, він бачив. Гаразд, заревів Ромео, як я без тебе буду жити, на кого ти мене покинула. А вона зовсім не покинула, а тільки прикинулася. Тоді Ромео взяв ножик на кухні і встромив собі в груди, але невдало, тільки свідомість втратив. А Джуля, коли виспалася, побачила, що Рома мертвий і теж копита відкинула. А тієї леді того й треба, я кажу, що противна була тітка. Вона влаштувала пишні похорони обом, а коли їх понесли на кладовищі, вони обидва прокинулися і встали з трун... Ось який жах то був!!! У Рішельє трапився Рікард мікарда, у Леді-пронос, а мушкетери давай всіх пластати своїми шпагами, тільки пір'я з капелюхів вгору полетіли. Ось така вона, ця леді Монтеккі, всім підступи влаштовувала, жадібна була до грошей. Але у її все-одно вкрали підвіски, ааа... Ні.... вона їх залишила у коханця, а потім на свято якийсь вони знадобилися, а Немає. Мужик то вимагає, де підвіски, які я тобі подарував, а та і не може ротом дихати, не знаю, мовляв. Ось і послала вона Дараняна в сусідню Грецію за підвісками. Проте... начебто, он мені підказують, що це інша історія.

Объяснение:

якось так

«Слово о полку Ігоревім» склало на мене дуже велике враження. Я навчилася розуміти і любити літературу того часу і дізналася багато нового і цікавого з історії Руської землі.

Розповідаючи про похід Ігоревого вiйська, автор не лишається стороннім ігачем, він болісно переживає перебіг подій і не може втриматися від коментування вчинків Ігоря, від осудження князів за чвари, які перетворюють рідну країну на велетенське кладовище, і благає русичів об'єднатися.