Історичний портрет григорія павловича галагана

Григорій Ґалаґан (1819-1888) — народився у шляхетській українській родині. Закінчивши університет, він поступив на службу до Чернігівської палати де­ржавного майна. Зрозумівши, що на цій посаді він не має можливості допомагати лю­дові, йде у відставку. Г. Галаган бере активну участь у роботі Чернігівського губернського ко­мітету з поліпшення побуту селян, тобто займаєть­ся підготовкою реформи зі скасування кріпацтва. У 1878 р. він безкоштовно передав земству свій маєток, де згодом буде влаштовано навчальний за­клад. Допомагав меценат і громадам: його коштом певний час виходив історико-літературний часо­пис «Київська старовина». Визнанням його науко­во-організаційних здібностей стало обрання Г. Галагана. головою щойно створеного Південно-Західного відділення Російсько­го географічного товариства. За сприяння Галагана стали виходити «Запис­ки» відділення, збиралися музейна колекція та бібліотека, поширювалися програми збору відомостей про історико-культурні райони України. Трагічна смерть шістнадцятирічного сина Григорія Галагана Павла ста­ла поштовхом для створення навчального закладу для талановитих ді­тей з незаможних родин. Він купує садибу в Києві, де й розміщується

Колегія за типом англійських коледжів. До неї приймали учнів, які пройшли частковий курс гімназії; третина з них були дітьми з небагатих сі­мей, які навчалися безкоштовно. У Колегії працювали найкращі педагоги Києва, у тому числі університетські професори; навчальна програма скла­далася з п'яти мов, алгебри, геометрії, тригонометрії, фізики, географії, іс­торії, малювання, музики тощо. Вона підготувала чимало видатних науков­ців, наприклад, В. Липського та А. Кримського. Помер Г. Галаган у 1888 р.

Незнаю

Объяснение:

Карфагенские и финикийские мореплаватели, обогащаясь своим колониям, начали постепенно и осторожно выходить далеко за границы средиземного моря. в данный период расцвета карфагенского и финикийского мореходства морские пути превращаются в важное средство связи 3-х континентов средиземноморья и более отдаленных стран, которые располагались за пределами гибралтара.именно финикийцы были первым народом, живущих в средиземноморье, который достиг современную , где брали олово, довольно ценное в то далекое время. они получали также ценный в те времена янтарь (методом обмена), который доставлялся на побережье атлантического океана из сухим путем.карфагенские мореходы часто плавали по западному побережью африки. в воды океана они выходили через гибралтарский пролив, через «столпы мелькарта» (верховный бог тира), как они его называли.описание одного такого морского путешествия отважных и смелых карфагенских мореплавателей дошло даже до нас. это путешествие ганнона, которое произошло в vi или v веке до н.э. экспедиция карфагенского морехода описывается интересно и больше напоминает увлекательный роман, однако, как говорят авторитетные и исследователи, все это было на самом деле. даже сегодня можно шаг за шагом посмотреть путь экспедиции по древней карте.при египта, иудеи и израиля, финикийские города предпринимали морские экспедиции на юго-, северо-запад и даже на не столь доступный в то время юг. иногда финикийские корабли достигали индийского океана через красное море.один такой морской поход хорошо описывается в библии. здесь говорится об экспедиции, организованной соломоном и хирамом, царем израиля и тира соответственно, в страну офир, богатую золотом.